Зміни у НАБУ: що це означає для психологів

КИЇВ. 22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила закон, що змінив баланс повноважень між НАБУ, САП і Генеральною прокуратурою. Розширення процесуального впливу ГПУ викликало занепокоєння у суспільстві та в міжнародних партнерів. Чому це має турбувати саме психологів — фахівців, які працюють із травмою, довірою та етикою?

Новий закон посилює контроль Генеральної прокуратури над провадженнями НАБУ та САП. Критики бачать у цьому ризик політичного тиску і звуження незалежності детективів та прокурорів. Для країни, що декларує євроінтеграцію й бореться за довіру громадян, це удар по базових інституційних гарантіях чесності.

Психологічна спільнота зазвичай мислить категоріями «клієнт — терапевт». Та тут ідеться про «суспільство — інституції». Якщо інституціям не довіряють, знижується готовність людей звертатися по допомогу, виконувати правила та інвестувати в професійний розвиток. Це безпосередньо зачіпає і нас.

Де тут психологія?

Психологічна сфера - це не лише приватні кабінети. Держава й донори закуповують послуги підтримки ветеранів, ВПО, родин загиблих; фінансують тренінги, супервізії, дослідження, освітні програми. Водночас психологія входить у зону державного регулювання: сертифікації, реєстри спеціалістів, правила CPD. Менше незалежного контролю — більше шансів, що рішення ухвалюватимуться «для своїх», за непрозорими критеріями. Це веде до викривлення конкуренції, подорожчання послуг і втрати довіри до професії.

Регулювання професії: більше правил — більше спокус

Найближчі роки визначать, хто і як матиме право називатися психологом, які вимоги до безперервного розвитку стануть обов’язковими, які стандарти практики затвердять державні органи. Коли антикорупційні запобіжники слабшають, спокуса перетворити ці процедури на «ринок послуг» лише зростає: сертифікація «по знайомству», вибіркове покарання «незручних», блокування альтернативних освітніх програм. Тому послаблення зовнішнього контролю робить критично важливою саморегуляцію всередині професійної спільноти.

Наслідки для професії

Неформальна монополізація ринку послуг означає зникнення конкуренції та зростання цін. Псевдостандарти якості підміняють зміст формальними паперами. Психологи, що бачать несправедливість, вигорають або адаптуються до правил гри, втрачаючи етичні орієнтири. Клієнти, у свою чергу, починають шукати «своїх» і відтворюють корупційні сценарії на мікрорівні. Довіра до професії просідає — як і мотивація звертатися по допомогу.

Це не «про політику», це про терапевтичний контракт

Терапія тримається на довірі. Відчуття, що «все вирішується по знайомству», легко просочується в кабінет. Клієнт приходить уже з недовірою — і це бар’єр. Психолог, який не довіряє системі, працює на хитких межах. Завдання спільноти — не допустити, щоб недовіра стала нормою.

Що робити зараз?

• Створити й реально застосовувати етичні кодекси та дисциплінарні процедури із прозорими рішеннями.
• Запровадити відкриті реєстри: хто сертифікований, ким і на який термін; які рішення комісій ухвалено.
• Моніторити тендери й гранти (ProZorro, відкриті дані донорів), публічно ставити запитання про критерії відбору й звітність.
• Об’єднуватися для адвокації: спільні заяви до парламенту й уряду щодо збереження незалежності антикорупційних органів та прозорості рішень у сфері психічного здоров’я.
• Підвищувати юридичну грамотність: шаблони запитів, скарг, алгоритми фіксації порушень мають бути доступні кожному колезі.
• Підтримувати колег, які стикаються з тиском: групи взаємодопомоги, супервізії, відкриті обговорення.

В якості висновку

Зміни в антикорупційній архітектурі — це перевірка, чи матиме психологічна спільнота поле, де рішення ухвалюються за правилами, а не «по дзвінку». Якщо інституційні запобіжники слабшають, наше завдання - посилити власні: етичні, організаційні, юридичні. Інакше ризикуємо втратити не тільки кошти, а й головне - довіру клієнтів і партнерів.