Коли ми говоримо про архетип Матері, ми говоримо не про конкретну маму, а про внутрішню силу, яка може проявлятись у всьому - у тілі, у снах, у стосунках, у терапії, в мистецтві, в житті
Наша постійна авторка, аналітично орієнтований психолог, кандидат педагогічних наук, кандидат в аналітики IAAP від УЮА Ольга Бернацька ділиться досвідом роботи з 12-річною дівчинкою із обсесивно-компульсивними симптомами. Цей випадок показує, як терапевтична казка може стати не лише метафоричним місточком до довіри, але й важливим інструментом встановлення контакту та супроводу дитини на шляху до внутрішньої стійкості
За даними одного з останніх досліджень, опублікованого Американською психологічною асоціацією, людина, яка зростала в сім’ї з невисоким доходом, навчалась у звичайній школі, а не в приватній, і влітку бачила не Париж, а бабусин город у селі, має більше шансів викликати довіру
Чому ми відкладаємо? І що насправді допомагає з цим упоратись? Відповіді на ці запитання пропонує Кетрін Гуліган, старша викладачка клінічної психології Університету Саншайн-Кост, у своєму дослідженні психологічних механізмів прокрастинації
Чи може чатбот насправді бути терапевтичним інструментом? Як узагалі формується «робочий альянс», коли з іншого боку не аналітик, а алгоритм? І головне: чи не ризикуємо ми втратити глибинний контакт, без якого терапія перестає бути терапією?
Що означає бути батьком у XXI столітті у добу рівноправного партнерства, втоми від авторитетів і кризи ідентичності? Як змінювалося уявлення про батьківство від античних міфів до постпатріархального світу, де чоловік може бути поруч, але вже не має сили говорити «від імені»? У травневому випуску The Psychologist, присвяченому чоловічій психіці, ми звертаємося до однієї із найцікавіших праць на цю тему - книги італійського психоаналітика Луїджі Зойя «Батько». У нашому огляді - головні ідеї книги, яка зберігає актуальність навіть через чверть століття після публікації
Архетип батька — один із центральних і водночас найбільш суперечливих образів. Його присутність у внутрішньому світі людини може стати джерелом підтримки, зрілості, впорядкованості, а може викликати внутрішній конфлікт, почуття знецінення чи страху
Незважаючи на зростання впливу фемінізму у світі, чоловіки все ще домінують на керівних посадах, а концепція лідерства традиційно асоціювалася з маскулінністю. Тож сьогодні ми поговоримо про чоловіків-лідерів
У роботі психолога є теми, до яких ми наближаємось повільно, обережно, немов тримаємо в руках тендітне скло. Тема батька — саме така
За даними різних досліджень, відсоток людей з психопатичними рисами на керівних посадах значно вищий, ніж у загальній популяції. Це явище, детально описане в романі «Змії в костюмах», становить серйозну загрозу для сучасного бізнес-середовища
Ви публікуєте пост — щирий, глибокий, з професійної позиції. Через день приходить клієнт і каже: «Я читав. Ви говорили ніби про мене». При цьому ви не називали імен. Ви не порушили меж. Але терапевтичне поле вже змінилось. Цей текст — про етику, публічність і ті непомітні зсуви, які починаються з доброго наміру сказати щось важливе. І закінчуються питанням: хто зараз говорить — терапевт чи блогер?
Почуття вдячності клієнта до терапевта — це завжди більше, ніж ввічливість. Це внутрішня подія. Вона може бути несподіваною, зворушливою, такою, що збиває з пантелику — і для клієнта, і для терапевта. За словами «дякую» часто стоїть складна внутрішня робота: від визнання залежності й довіри — до переживання болю, втрати й возз’єднання з власною душею
У цій статті ми розкажемо про те, що зараз відбувається у світі з точки зору психічного здоров’я, які найголовніші дослідження проводились у 2023–2024 роках у США, Європі й Британії, як ці дані впливають на те, як терапевти працюють, чого навчають студентів, і чого чекати клієнтам
Щоденник у терапії — це не просто інструмент саморефлексії. Це простір, де клієнт (а іноді й терапевт) може знайти сенси, вийти у метапозицію, побачити повторювані патерни. Іноді — прожити травматичне інакше
Ми часто недооцінюємо силу таких символічних жестів. Але у випадках тяжкої травми саме вони можуть стати тим містком, що виводить людину зі стану безсилля до внутрішньої мобілізації