Коли клієнт відходить від суті: феномен атак на зв’язки Вільфреда Біона

Кожен психолог стикається з ситуацією, коли клієнт, наблизившись до ключової, глибинної проблеми, раптом змінює тему. Для психотерапевта це може стати моментом професійної фрустрації, що супроводжується бажанням повернути клієнта до перерваної лінії роботи. Однак подібний тиск здатен зруйнувати вже сформовану довіру. Щоб зрозуміти, що відбувається в цей момент, звернімося до концепції Вілфріда Біона про «атаки на зв’язок».

Від фронтових руйнувань до психічних розривів: як Біон прийшов до своєї теорії

Вільфред Біон (1897–1979) увійшов у психоаналіз як дослідник того, що відбувається з мисленням, коли воно руйнується зсередини. Досвід Першої світової війни, служба в танкових військах, а згодом — робота з воєнними неврозами в клініці Тавісток дали йому унікальний погляд на те, як людський розум захищається від непереносимого досвіду.

У 1959 році він опублікував статтю Attacks on Linking, у якій описав феномен несвідомого руйнування зв’язків між думками, почуттями й сприйняттям. Біон бачив у цьому не простий опір, а глибинний захисний механізм, властивий передусім психотичним і тяжким прикордонним організаціям.

Любов, ненависть і знання: три нитки психічної тканини

Для Біона «зв’язок» (link) — це не лише логічна, а й емоційно-психічна нитка між внутрішнім і зовнішнім, між образом і афектом, між двома ідеями. Він виокремлював зв’язки L (love — любов), H (hate — ненависть) і K (knowledge — знання). Кожен зв’язок — це здатність утримувати в розумі два елементи досвіду й їхнє взаємне співвідношення, навіть якщо вони суперечливі.

Як і навіщо психіка перерізає власні дроти

Коли психіка стикається з переживанням, що загрожує викликати нестерпний біль, вона може знищити сам процес зв’язування. Це не просто «не думати про це» — це активне руйнування каналу, що поєднує афект з образом або думку зі спогадом.

Біон писав, що в таких випадках формується стан «K» — не просто відсутність знання, а ненависть до знання, бажання знищити саму можливість його появи. У його формулюванні: «Краще зруйнувати зв’язок, ніж пережити біль, який він принесе».

Коли зв’язок рветься просто під час сесії

Клієнт розповідає про своє дитинство: «Мама тоді поїхала на пів року, мені було три роки». Психотерапевт м’яко зазначає: «Схоже, для вас це була болісна розлука». У наступну секунду мова клієнта змінюється: він перебиває, згадує рецепт пирога, переходить у довгий і беземоційний опис ремонту в квартирі. Зв’язок між досвідом розлуки та почуттям втрати, який щойно почав формуватися, тут же знищено.

У важчих випадках це проявляється у розпаді логіки й структури мовлення. Клієнт може заїкатися, вживати дивні образи («все наче в тумані»), або будувати фрази, які граматично правильні, але не несуть зв’язного змісту.

Розрив як захист, а не саботаж

Атака на зв’язок — це не «каприз» клієнта і не проста втеча від неприємної теми. Це фундаментальний спосіб уникнути психічної катастрофи. Якщо зв’язок збережеться, доведеться пережити афект, який у минулому був непереносимим. Тому психіка діє як сапер: перерізає дріт, перш ніж ним піде струм.

Як стати контейнером для розірваних думок

Біон пропонував психотерапевтові входити в сесію «без пам’яті, бажання й розуміння» — не нав’язуючи готових інтерпретацій, а дозволяючи новим зв’язкам формуватися органічно. Іноді найкраща допомога в момент атаки на зв’язок — не гнатися за відновленням сенсу, а витримати порожнечу й хаос разом із клієнтом.

Важливою є й контейнувальна функція: психотерапевт приймає на себе сирі, неоформлені переживання (бета-елементи), утримує їх і поступово перетворює на альфа-елементи — придатні для мислення й символізації. Варто пам’ятати, що беззв’язність і хаотичність у таких випадках можуть бути формою комунікації. Клієнт не відмовляється від контакту, а передає свій досвід розриву зв’язку через сам розрив — і завдання психотерапевта полягає в тому, щоб почути це повідомлення.

«Атака на зв’язки» — це зустріч із тією частиною психіки, яка боїться не стільки самого болю, скільки факту поєднання з ним. Для психотерапевта це виклик і водночас можливість: якщо вдається витримати й не зруйнувати щойно виниклий зв’язок, клієнт отримує шанс уперше пережити його без катастрофи.