Чому саме чоловіки-керівники та мільярдери можуть потребувати фінансової терапії більше за інших

Корпоративні лідери та мільярдери зазвичай постають у суспільній уяві як візіонери й творці багатства. Але за цим образом нерідко ховається невидима фінансова «криза» — криза, яка має не стільки економічну, скільки психологічну природу: вона пов’язана не з волатильністю ринку чи невдалими інвестиціями, а з глибинними особистісними стосунками людини з грошима.

Як професор фінансів і редактор майбутньої книги «Фінансова терапія для чоловіків», я вивчаю цю часто недооцінену площину фінансової психології. Гроші — це не просто цифри у балансі. Вони мають емоційне, психологічне й соціальне значення. Відносини з грошима формуються ще в дитинстві, під впливом культурних уявлень, особистих перемог і поразок. Увесь цей емоційний багаж впливає не лише на відчуття безпеки чи власної гідності, а й на те, як людина поводиться з владою та статусом.

Фінансова терапія як галузь виникла в середині 2000-х років, аби дослідити й змінити ці динаміки. Вона поєднує інструменти з поведінкової економіки, фінансової психології, теорії сімейних систем і клінічної психотерапії. Її мета — допомогти людині зрозуміти, як її думки, емоції та досвід впливають на фінансову поведінку. Академічну основу цьому напрямку заклали в Університеті штату Канзас, де відкрили одну з перших магістерських програм у цій сфері.

З того часу фінансова терапія набула поширення в США й за їх межами: існує рецензований науковий журнал, і все більше фінансових радників і ліцензованих психотерапевтів інтегрують її у свою практику. Дослідження показують, що така терапія покращує стосунки й знижує рівень емоційної напруги.

Втім, більшість методів фінансової терапії орієнтована на клієнтів, які готові до емоційної відкритості та саморефлексії. А це рідко стосується керівників, яких із юності привчали сприймати себе як суто раціональних гравців. Ігнорування цієї групи, на мою думку, є помилкою.

Дослідження доводять, що люди часто проектують несвідомі тривоги на ринок, сприймаючи його як дзеркало своєї компетентності, поразок або контролю. Це означає, що для керівників компаній, особливо чоловіків, публічні оцінки й потоки капіталу мають глибоко символічне значення.

Мої дослідження свідчать: ті, хто досяг вершин багатства й влади, мають дуже складні емоційні стосунки з грошима — але фінансова терапія здебільшого оминає цю аудиторію. І це не випадковість. У підґрунті — глибоко вкорінене припущення: багатство нібито захищає людину від психологічного дистресу. Насправді ж емоційні заплутаності можуть лише посилюватися зростанням статків і влади — особливо у чоловіків, які, як показують дані, стикаються з особливими внутрішніми викликами. І якщо ми говоримо про справжню інклюзивність фінансової терапії, вона має враховувати і ці потреби.

Коли дистрес перетворюється на кризу лідерства

У дослідженні 2023 року «Коли й чому чоловіки поводяться наполегливо під час переговорів?» Йенс Мазей (Jens Mazei), який спеціалізується на вивченні переговорів і конфліктного менеджменту, разом із колегами встановив: чоловіки схильні до більшої агресії в переговорах, коли вважають, що їхня маскулінність опиняється під загрозою. Це особливо яскраво проявлялося у «маскулінних» контекстах — наприклад, під час обговорення зарплати. Натомість у «немаскулінних» сферах — як-от гнучкий графік чи батьківські пільги — навіть за умови виклику маскулінності агресія майже не зростала.
Коли йшлося про теми з чітким «чоловічим» кодуванням, багато учасників дослідження відтворювали гендерні норми, відмовляючись від компромісів, застосовуючи жорстку тактику або навмисно завищуючи фінансові вимоги — аби підтвердити свою чоловічу ідентичність. Ці реакції, як припускають автори, є несвідомими спробами відновити відчуття маскулінності. Якщо такі поведінкові патерни спрацьовують навіть у переговорах щодо зарплати — як саме вони можуть проявитися, коли йдеться про мільярдні угоди?

Нові дослідження в галузі організаційної психології свідчать: фінансовий стрес пов’язаний з аб’юзивною поведінкою керівників — особливо чоловіків, які відчувають втрату контролю. Ба більше, дослідники виявили: риси, пов’язані з маскулінністю СЕО, корелюють із підвищеним рівнем ризику, тоді як жінки-керівниці зазвичай ухвалюють обережніші фінансові рішення.

Разом ці дані вказують на небезпечну точку перетину між психологічним стресом, маскулінністю й управлінськими рішеннями на найвищому рівні.

Як влучно сказав Ілон Маск: «Я говоритиму те, що хочу. А якщо ми втратимо гроші — то й нехай».

Злиття й поглинання як поле бою за маскулінність

Фінансові труднощі не завжди мають вигляд банкрутства або кредитної неспроможності. У середовищі впливових чоловіків вони можуть проявлятися як надмірна самовпевненість, негнучкість або агресія — і нерідко призводять до вкрай нераціональних наслідків.

Візьмімо для прикладу дослідження щодо злиттів і поглинань (M&A). Більшість таких угод фактично знищують економічну вартість — тобто завдають більше шкоди, ніж приносять вигоди. І водночас сфера M&A є переважно чоловічою. Ці два факти разом натякають: чимало угод укладаються не з міркувань стратегічної доцільності, а як реакція на загрозу маскулінності.

Якщо чоловіки стають агресивнішими під час переговорів, коли відчувають загрозу своїй чоловічій ідентичності, то й СЕО та керівники компаній — а це переважно чоловіки — можуть поводитися подібним чином, коли під сумнів ставиться не лише їхня компанія, а й їхнє лідерство.

Компанії-мішені рідко залишаються пасивними в умовах загрози поглинання. Натомість вони застосовують захисні стратегії: отруйні пігулки, «золоті парашути», розтягнуті ради директорів, тактику випаленої землі. Усе це не лише фінансові інструменти — це також символічні жести захисту чоловічого авторитету.

За своєю природою злиття та поглинання — це змагання за владу між домінантними постатями. І навіть мова M&A говорить сама за себе: «рейдери», «ворожі поглинання», «оборона», «білі лицарі». Усе це — бойова риторика. Вона підсилює атмосферу, в якій корпоративні лідери сприймають поглинання не як фінансову операцію, а як особисту загрозу авторитету.

Зростає обсяг досліджень у галузі поведінкової стратегії, які показують: рішення у залах засідань правлінь часто визначаються емоційними підводними течіями, а не виключно раціональним аналізом. І хоч у цих роботах не завжди прямо йдеться про це, описані механізми напрочуд точно відповідають поняттю «загроза маскулінності», введеному Мазеєм та його колегами.

Це має прямі наслідки для корпоративного сектору. Переважна більшість СЕО — чоловіки. А мова, якою описують M&A, — це мова облоги, боротьби за владу й завоювань. У такому символічному просторі спроби поглинання можуть викликати глибоко емоційні, майже рефлекторні реакції, адже на кону стоїть особиста ідентичність. Те, що зовні виглядає як стратегічне фінансове рішення, насправді може бути спробою захистити маскулінний авторитет.

Це пов’язано і з добре відомим у поведінкових фінансах ефектом володіння — тенденцією переоцінювати цінність чогось лише тому, що це тобі належить. Дослідження цього ефекту переважно стосувалися дрібних інвесторів і повсякденних фінансових рішень. Але його значення може бути особливо важливим для топменеджерів і мільярдерів, у яких значно більше на кону.

Коли ефект володіння поєднується з загрозою маскулінності, результат може бути вибуховим: різкі реакції на падіння капіталізації, на недосягнуті прибутки чи спроби поглинання — навіть у випадках, коли втрати мізерні порівняно із загальним багатством. Попри те, що дослідження на цьому перетині лише починають розвиватися, основні поведінкові закономірності вже добре відомі.

Як виглядає фінансова терапія для надзаможних

Фінансова терапія для людей із надвисоким рівнем статків рідко нагадує класичну сцену з диваном і розмовами про дитячі травми. Натомість це міждисциплінарна робота, в яку часто залучені фінансові радники, психотерапевти, а часом і коучі для топменеджерів. Основними темами таких сесій стають питання спадку, потреба в контролі, провина через багатство або напружені стосунки в родині.

Багато заможних чоловіків демонструють поведінку, яка на перший погляд не схожа на класичні ознаки фінансового дистресу. Це можуть бути: нав’язливе укладання угод, емоційно заряджені інвестиційні рішення, трудоголізм, труднощі з довірою до консультантів. У деяких випадках невирішені фінансові травми проявляються у формі хронічного незадоволення, коли жодне досягнення, придбання чи чистий дохід не здаються «достатніми».

Попри те, що фінансова терапія насамперед орієнтована на індивідуальну допомогу, я вважаю, що її потенціал — значно ширший: вона може стати інструментом глобальної економічної стабільності.

Адже коли відчуття загрози маскулінності впливає на корпоративні рішення, наслідки виходять далеко за межі однієї ради директорів. Такі реакції здатні дестабілізувати цілі галузі, спричинити економічні кризи, порушити ринки праці. Фінансова тривожність серед еліт — це не лише їхня особиста проблема. Це ризик для всіх.

З цієї перспективи фінансова терапія — не просто засіб особистої підтримки. Це структурна необхідність, що здатна запобігати руйнівним рішенням у бізнесі та масштабним економічним потрясінням.

І якщо фінансова терапія справді допомагає краще орієнтуватися в умовах стресу та ухвалювати здорові рішення щодо грошей, тоді жодна група не потребує її більше, ніж чоловіки-керівники й мільярдери.