Непомічений зв’язок: чому фахівцям з психічного здоров’я варто запитувати про домашніх улюбленців

Домашні улюбленці стали невід’ємною частиною людського життя. Деякі люди мають із ними навіть міцніший зв’язок, ніж із братами, сестрами чи іншими членами родини. Буває й так, що вони відчувають більше емпатії до тварин, ніж до людей.

Згідно з одним із опитувань, майже для 90 відсотків канадців домашні тварини - це не просто члени сім’ї, а й важливе джерело емоційної підтримки.

Як дослідники, яких цікавить психологія взаємин людини й тварини, ми вважаємо, що такі результати свідчать про необхідність краще розуміти, як стосунки з улюбленцями формують повсякденні звички людей, їхнє сприйняття себе, емоційний стан та здатність упоратися з труднощами.

Запитання про домашніх тварин можуть бути особливо важливими для фахівців із психічного здоров’я, які прагнуть глибше зрозуміти сімейну динаміку своїх клієнтів. Дослідження ролі улюбленців у житті клієнта може дати цінне уявлення про чинники, що впливають на його добробут.

Орієнтація на клієнта: що, якщо частиною історії є домашні улюбленці?

Використовуючи клієнтоцентрований підхід, фахівці з психічного здоров’я мають прагнути зрозуміти й визнати перспективу клієнта. Мета роботи - разом з клієнтом досліджувати, що формує його досвід, світогляд, сильні сторони й систему підтримки. Особливо під час первинних зустрічей та оцінки важливо бути чутливим до потреб клієнта.

Фахівці, які ігнорують центральну роль, яку можуть відігравати тварини в житті людини, ризикують упустити можливість зрозуміти важливий аспект її досвіду. Зміна цього підходу здатна дати глибше уявлення про емоційний стан і поведінку клієнта, а в підсумку - забезпечити більш індивідуалізоване й ефективне лікування.

Переваги такого цілісного підходу важко переоцінити. Дослідники встановили, що питання про домашніх тварин можуть не лише знижувати тривожність, а й покращувати комунікацію та довіру між клієнтом і терапевтом. Такі запитання також дають змогу отримати клінічно значущу інформацію, яка допоможе вибудувати терапевтичну стратегію.

Відкриваючи глибші смисли в терапії

Є кілька конкретних способів, як запитання про домашніх улюбленців можуть вплинути на напрям терапевтичної роботи.

1. Допомогти клієнтам відчувати себе більш комфортно. Запитання про тварин можуть створити відчуття знайомості й безпеки. Це, своєю чергою, зміцнює терапевтичний альянс і формує теплу, відкриту атмосферу. Наприклад, багато пар сприймають своїх тварин як дітей. Серед молодших поколінь часто спостерігається схильність надавати перевагу домашнім улюбленцям замість дітей.

Для таких клієнтів ігнорування цього важливого аспекту їхнього життя може негативно позначитися на терапевтичних стосунках. Задаючи питання про улюбленців, фахівець допомагає клієнту відчути себе почутим і важливим. Такий інклюзивний підхід визнає істотну частину їхньої соціальної системи й відкриває простір для розмови про те, як тварини формують їхню ідентичність.

2. Створення довіри. Загалом, налагодження контакту з клієнтом формує основу для довіри. Це полегшує обговорення складних і особистих тем. Розмова про стосунки клієнта з його улюбленцем може допомогти йому відчути більше комфорту під час обговорення чутливих питань.

Близько 90% жінок, які переживають домашнє насильство, повідомляють про жорстоке поводження з їхніми тваринами. Діти, які стають жертвами домашнього насильства, часто розповідають історії про знущання над їхніми улюбленцями. Такі клієнти зазвичай відчувають себе безпечніше, обговорюючи насильство щодо своїх тварин, ніж щодо себе.

3. Можливість побачити сильні сторони й ресурси клієнта. Домашні улюбленці можуть надавати підтримку різними способами. Для одних людей проведення часу з тваринами у стресові моменти допомагає зменшити тривожність і відчуття самотності.

Для інших сама їхня присутність стимулює до соціальної активності та фізичних занять. Крім того, зв’язок із твариною може посилювати відчуття належності та знижувати схильність до самопошкоджень. 

Розуміння ролі тварин у житті клієнта дає фахівцю уявлення про його стратегії подолання труднощів і наявні ресурси. Це допомагає планувати більш індивідуалізовані клінічні втручання.

4. Усвідомлення ширших викликів у житті клієнта. Тварини можуть позитивно впливати на емоційну прив’язаність. Водночас надмірно сильна прив’язаність до тварин інколи може бути пов’язана з підвищеним психологічним стресом і проблемами з довірою. Деякі люди відчувають тривогу та провину, коли проблеми зі здоров’ям заважають їм належно дбати про улюбленців, що лише посилює їхній психологічний дистрес.

Крім того, те, як клієнти підходять до вирішення проблем, пов’язаних із їхніми тваринами, може дати уявлення про їхні здатності до розв’язання життєвих труднощів. Обговорення цих тем із клієнтами допомагає визначити напрямки роботи в терапії.

5. Допомога у виявленні джерел стресу. Стосунки з тваринами складні й можуть змінюватися з часом. Проблеми з поведінкою чи здоров’ям улюбленців можуть створювати серйозні соціальні бар’єри, зменшуючи кількість соціальних контактів і підсилюючи негативні емоції власників.

Також нездатність оплатити ветеринарну допомогу може підривати відчуття добробуту людини. Такі ситуації можуть супроводжуватися тривожністю та перевантаженням у ролі доглядача.

Отже, динаміка стосунків із тваринами може безпосередньо впливати на теми, які порушуються в терапії. У таких випадках ігнорування питання про стосунки клієнта з його улюбленцями може призвести до того, що фахівець не побачить важливих аспектів його загального добробуту й пропустить важливі підказки щодо сильних сторін і викликів клієнта.

Відсутня ланка

Запитання про домашніх улюбленців — це не дрібниця. Структура сімей змінилася. Якщо ми прагнемо до більш цілісних і емпатійних терапевтичних підходів, дослідження присутності тварин у житті людини є важливим кроком для створення атмосфери прийняття, відкритості й довіри.

Звертаючись до цієї теми, фахівці з психічного здоров’я можуть зміцнити терапевтичний альянс. Вони також отримують цінну інформацію про ключові аспекти емоційного життя клієнта, його сильні сторони й виклики.

Прості запитання на кшталт: «Чи є у вас удома улюбленець?» або «Яку роль відіграє ваш улюбленець у вашому житті?» допомагають налагодити глибший контакт із клієнтом. Вони відкривають можливості для більш змістовної взаємодії та сприяють практиці, яка є клієнтоцентрованою, інклюзивною й чутливою до змін у сучасних моделях сім’ї.

Оригінал статті англійською - за посиланням.