Глибинна терапія і КПТ в роботі з втратою та горем

Втрата — подія, яка викликає багато важких емоцій і потребує значних психічних ресурсів для відновлення. За яких би обставин не відбулася втрата, вона залишає помітний слід в душі та розділяє життя на “до” та “після”. В книзі “Питання життя і смерті” Ірвін Ялом ділиться тим, як йому довелося бачити смерть Ролло Мея, який певний час був його психотерапевтом: “Дивно, як чітко я пам’ятаю кожну деталь того вечора. Смерть вміє привертати увагу та назавжди закарбовується в пам’яті”.

Мене глибоко зачепили ці слова, адже вони буквально повторювали мої думки, коли я згадувала особистий дитячий досвід травми втрати близької людини. 

Смерть рідних дійсно спричиняє у всіх схожі почуття та роздуми, проте переживається кожним по-своєму, залежно від особистості того, хто горює, та значущості померлого. Отже, на терапевтичних сеансах важливо працювати як з думками про цю подію, так і з переживаннями. Такі запити потребують комплексного підходу та достатнього арсеналу професійних навичок у терапевта. Тому поєднання інструментів КПТ і глибинної психотерапії в роботі з втратою дає ефективний результат.

Як поєднувати психодинамічний підхід і когнітивно-поведінкову терапію?

Горе — суттєвий стрес і випробування для психіки. Потрібен деякий час, щоб оговтатись, а завдяки підтримці найближчого оточення та допомозі психолога прожити цей непростий період значно легше. В процесі терапії з використанням глибинного методу й КПТ здійснюється робота з емоціями, деструктивними переконаннями, побудова інших стосунків з образом померлого, а також визначення сенсу цієї втрати в житті клієнта. На початку психотерапії найважливішу роль відіграє функція контейнерування. Якщо клієнт нещодавно втратив когось, він насамперед потребує не технік, а емпатійного та уважного спеціаліста, який вислухає й витримає його почуття. Також психологу треба відразу повідомити йому про п'ять стадій горювання, зокрема заперечення, гнів, компроміс (торгом), депресію та прийняття. Це допоможе клієнту знизити тривогу та усвідомити, що його переживання є природними й доречними, значить, не слід їх соромитись або боятись. 

Які когнітивно-поведінкові інструменти застосовуються?

• Виявлення негативних тверджень і когнітивна реструктуризація. Приклади неадаптивних установок: “я в цьому винна”, “я мав щось зробити”, “все сталося через мене”, “моє життя скінчилось”, “я не хочу продовжувати жити” тощо. Нова установка має заміщувати деструктивну, а не доповнювати її, до того ж бути реалістичною та посилюватись певними фактами. Можна порадити вести щоденник думок для їх відслідковування та заміни на більш адаптивні.
• Робота з агресією та провиною. Дієвою технікою є написання листа померлому або своєму почуттю, а також періодичні короткі записки підтримки для себе (“я можу з цим впоратись”, “у мене вийде подолати втрату”, “я дозволяю собі слабкість”). Крім того, терапевту варто запропонувати метод порожнього крісла для розмови з покійним, щоб клієнт міг виплакатись і проговорити все, що відчуває.
• Поведінкові активації та формування нових цінностей. Необхідно обговорювати та впроваджувати дії, які допомагатимуть проживати й позитивні емоції. Для пошуку ресурсу та моментів радості підійдуть ресурсні метафоричні асоціативні картки, що дають змогу поступово вийти зі стану бездіяльності та повернутися до соціальної активності. Доволі ефективною вправою є лист у майбутнє, коли клієнт може змоделювати, як йому хотілося б почуватися та яких трансформацій він зазнає вже незабаром. Це рекомендується робити на етапі завершення гострих стадій проживання горя.

Загалом когнітивно-поведінкові вправи містять чіткі та дієві рекомендації, що допомагають поліпшити внутрішній стан і змінити негативні переконання.
На відміну від КПТ, глибинна терапія — це можливість отримання доступу до безсвідомого. Завдяки взаємодії з глибшими рівнями психіки клієнт здатен використати травматичний досвід для самопізнання та справжнього життєвого прориву. Чому психодинамічні методи є настільки ефективними при опрацюванні горя?

• Визначення індивідуального символізму втрати. Під час психотерапії клієнти часто діляться тим, що якась їхня частина померла разом з покійним. Спеціалісту необхідно допомогти дослідити, що означає для клієнта ця смерть, що саме померло в ньому разом з близькою людиною та що має народитися натомість.
• Трансформація стосунків з образом померлого. Ми втрачаємо людину, яку любимо, але не любов. Зовнішній контакт дійсно переривається, але залишається зв'язок з внутрішнім об'єктом у психіці, який потребує переосмислення.
• Аналіз сновидінь. Через сни психіка намагається впоратися з переживаннями та сформувати нові сенси. Символи Самості та Аніми/Анімуса часто з'являються у сновидіннях під час переживання втрати й несуть важливе послання для сновидця. Їхнє розкриття дає енергію та натхнення рухатись вперед.
• Робота з тілесною пам'яттю. Втрата може залишати відбиток у тілі, якщо клієнт несвідомо прагне зберегти контакт з покійним, тримаючись за свій біль. Психотерапевт допомагає усвідомити зв'язок між психосоматичними проявами та смертю близькою людини. За психосоматикою можуть ховатися провина, відчуття покинутості, страх нового.
• Осмислення втрати та народження іншої ідентичності. Смерть — не тільки кінець однієї життєвої історії, а й початок нового етапу індивідуації. Біль перетворюється на мудрість, пустота — на змістовність, безсилля — на витривалість, а темрява — на ясність. На стадії прийняття клієнти зазвичай починають осмислювати значення такої важкої події та замислюються над новим сприйняттям себе та власного шляху.

Отже глибинна терапія — це про те, щоб бути поруч з клієнтом, супроводжувати його під час занурення в пітьму та повернути до свого Я. 

Завершення психотерапії

Коли варто завершувати терапевтичний процес? Ефективність терапії оцінюється позитивними змінами в самопочутті та виходом на достатньо якісний рівень життєдіяльності. 

Які ознаки свідчать про покращення стану? 

• Більшість емоцій спрямовується не на втрачений об'єкт, а появу нових вражень, цілей, сенсів.  
• Згадки про покійного не викликають сильного болю. Може виникати печаль, але таке почуття є природним до людини, яку ми любили та втратили. Це скоріше світлий сум, ніж гнітливий.
• Адаптація до повноцінного життя. Активується інтерес до пізнання інших граней своєї особистості, розкривається творчий потенціал, з’являються цікаві ідеї та способи їхньої реалізації, змінюється соціальний статус тощо. 

Отже, на мою думку, робота з горем має бути довготривалою в глибинному підході, але із застосуванням короткострокових когнітивно-поведінкових інструментів.

Використання тих чи інших методик залежить від стадії горювання та готовності клієнта, але в комплексі вони забезпечують стійкий ефект.