Затверджено мережу спеціальних психіатричних закладів: що це означає для психологів

У серпні 2025 року Міністерство охорони здоров’я України затвердило оновлену мережу спеціалізованих закладів, уповноважених надавати психіатричну допомогу в умовах примусового лікування. Це закріплено в наказі МОЗ № 1226 від 4 серпня 2025 року, що оновлює попередній список установ 2018 року.

Йдеться не лише про технічне оновлення. Це рішення має юридичні, клінічні й етичні наслідки і безпосередньо стосується психологів, які працюють у системі охорони здоров’я та підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я України.

Що саме затверджено?

Затверджено перелік психіатричних закладів, де можуть утримуватися особи, яким суд призначив примусові заходи медичного характеру. Це не звичайні психіатричні лікарні, а установи з посиленим режимом, спеціалізованими відділеннями та командами фахівців, здатними надавати допомогу особам із високим рівнем соціальної небезпеки. 

Усі ці установи мають:

• ліцензію на надання примусової психіатричної допомоги;
• охоронну систему та безпечне середовище;
• медичні комісії для моніторингу психічного стану та динаміки лікування;
• правову відповідність щодо рішень суду про госпіталізацію.

Чому це важливо для психологів?

Психологи — це не лише фахівці приватної практики чи консультанти у сфері освіти. Сотні психологів працюють у державних медичних установах, підпорядкованих МОЗ України. Їхня участь у наданні психіатричної допомоги — не виняток, а частина системної практики.

Чіткість у правовому полі. Психологи в таких установах повинні точно розуміти, у яких закладах дозволена примусова госпіталізація, як документуються дії медичного персоналу, які права має пацієнт і хто несе відповідальність у конфліктних ситуаціях.

Робота в умовах ризику. Пацієнти, які потрапляють до цих закладів, часто мають гострі психотичні розлади, агресивну або дезорганізовану поведінку, складну кримінальну історію. 

Психолог у таких умовах працює:

• з адаптацією пацієнта до закритого середовища;
• із супутньою травматизацією;
• з медичними комісіями;
• під тиском системи безпеки й ризиків для персоналу.

Це непомітна, але надзвичайно важлива робота, яка потребує спеціальної підготовки, етичної витримки й міждисциплінарної підтримки.

Етика і права людини. Примусова допомога — це завжди зона ризику для гідності пацієнта. Психологи можуть бути єдиними, хто чує людину всередині системи. Розуміння меж, прав, механізмів захисту — це не лише гуманізм, це професійна компетенція.

Що варто знати

Примусова допомога регулюється статтями 92–96 Кримінального кодексу України. Повний перелік закладів опубліковано у наказі МОЗ № 1226. Моніторинг таких установ здійснюють також правозахисні структури (зокрема, офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини).

Психолог, який працює в системі МОЗ, може бути залучений:

• до діагностики;
• до оцінки динаміки;
• до підтримки родини;
• до роботи з травмою та емоційною дезадаптацією.

Цей наказ — не просто оновлення списку закладів. Це позначення меж, у яких реалізується одна з найскладніших форм психіатричної допомоги — примусова. Для психологів, які працюють у структурі МОЗ, це визначення зони відповідальності, юридичних орієнтирів і потреби бути підготовленими до міждисциплінарної роботи в умовах етичного напруження. Це шанс зробити систему не лише законною, а й гуманною.