Оптимісти на одній хвилі: у людей із позитивним мисленням спостерігаються схожі патерни мозкової активності під час роздумів про майбутнє

Японські дослідники виявили: оптимісти не лише думають про майбутнє позитивно, а й роблять це подібним чином на нейронному рівні.

Коли йдеться про іспит, переліт або медичне обстеження, одні сприймають майбутнє з надією, інші — з тривогою. Нове дослідження свідчить: люди з оптимістичним світоглядом не просто схильні до позитивного мислення, то вони ще й мислять у подібній структурі, про що свідчить активність їхнього мозку.

Науковці з Університету Кобе встановили, що оптимісти демонструють схожі моделі мозкової активності під час уявлення майбутніх подій. 

«Схоже, оптимісти використовують спільну нейронну структуру для організації думок про майбутнє. Йдеться радше про подібний стиль мислення, а не про ідентичність самих ідей», — пояснив провідний автор дослідження Куніакі Янагісава. За його словами, така «спільна реальність» може частково пояснювати, чому оптимісти частіше досягають успіху в соціальному житті. «Йдеться не лише про позитивне ставлення — можливо, їхні мізки буквально налаштовані на одну хвилю, що сприяє глибшому, інтуїтивному зв’язку з іншими людьми», — зазначив він.

Результати дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. У дослідженні взяли участь 87 добровольців. Спершу вони заповнили анкету, яка оцінювала рівень їхнього оптимізму, а згодом пройшли функціональне МРТ. Під час сканування учасників просили уявити різні майбутні події: від позитивних, як-от «епічна навколосвітня подорож», до нейтральних або негативних, зокрема, звільнення з роботи або сценарії, пов’язані зі смертю.

Виявилося, що в оптимістів спостерігалася значно вища схожість у патернах активності в медіальній префронтальній корі — зоні мозку, яка відповідає за уявлення майбутнього. За однією з версій, яку висунув Янагісава, більш різноманітна активність мозку у песимістів може свідчити про більшу кількість тривожних варіантів, які вони розглядають. Водночас є й інше пояснення: можливо, оптимісти уявляють своє майбутнє через спільні, соціально прийняті цілі, тоді як песимісти почуваються відстороненими від цих уявлень і мислять у власних координатах.

Також було встановлено, що в оптимістів активність префронтальної кори чіткіше розрізняє позитивні та негативні сценарії майбутнього. Це може означати, що вони краще розрізняють емоційно забарвлену інформацію та ефективніше відокремлюють добре від поганого, а це, своєю чергою, може сприяти психологічній стійкості. Янагісава зазначає, що така здатність пов’язана з більш абстрактним, психологічно віддаленим стилем мислення про негативні події, який в інших дослідженнях асоціювався з адаптивними механізмами захисту.

Водночас дослідник наголошує: не варто спрощувати й вважати, що всі оптимісти уявляють однакові події. «Ми не стверджуємо, що вони думають про майбутнє однаково чи бачать ті самі сценарії. Швидше, ми виявили, що їхній мозок формує уявлення про майбутнє за схожим принципом — особливо в тому, як вони відрізняють позитивне від негативного. Тож хоча самі думки можуть бути різними, структура мислення виявляється подібною».

Професорка Ліза Бортолотті з Бірмінгемського університету у Великій Британії, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що оптимісти уявляють негативні події менш яскраво та конкретно, ніж позитивні, і тому такі сценарії впливають на них значно слабше. На її думку, це свідчить про те, що оптимізм — це не спотворення реальності, а спосіб інакше переживати її наслідки.

«Очікування, що все буде добре, не має сенсу, якщо воно заважає підготуватися до труднощів. Але оптимізм працює тоді, коли мотивує нас до дії. Чітке, бажане й досяжне уявлення позитивного результату змушує нас прагнути до нього — і це підвищує ймовірність його досягнення», — підсумувала Бортолотті.