Розширення можливостей психотерапевтичної освіти

Важливий крок у бік європейських стандартів: він відкриває більше можливостей для здобуття якісної, структурованої освіти в різних психотерапевтичних методах. Тепер не лише професійні асоціації, а й університети та інші заклади освіти зможуть готувати психотерапевтів. 

Як завжди, звітую вам про роботу нашої комісії при Кабінеті Міністрів, яка займається розробкою підзаконних актів до нового закону про систему охорони психічного здоров’я в Україні. І цього разу маю добрі новини.

А саме: сьогодні ми з колегами дійшли згоди щодо попереднього кінцевого формулювання, яке передбачає розширення можливостей для психотерапевтичної освіти. Спочатку закон містив норму про те, що здобути психотерапевтичну освіту можна буде виключно через асоціації в методі, і саме вони регулюватимуть цей процес.

Умовно кажучи, якщо ви хочете навчатися гештальттерапії, то проходите навчання під парасолькою гештальт-асоціації; когнітивно-поведінкової терапії — відповідно, під егідою асоціації КПТ. Сьогодні ж ми погодили, що ці рамки слід розширити.

Відтак, програми підготовки в обраному психотерапевтичному методі зможуть реалізовувати не лише професійні асоціації, а й університети, заклади вищої освіти та інші провайдери, які співпрацюють з асоціаціями. 

Що це означає для кінцевих споживачів?

Якщо я хочу здобути освіту психотерапевта, наприклад, у методі гештальттерапії, когнітивно-поведінкової чи аналітичної терапії, я тепер маю можливість обирати. Хочу — вступаю на програму, що організована асоціацією. Хочу — йду навчатися до університету або іншого освітнього закладу. Обираю той шлях, який мені підходить. А далі асоціація в методі зобов’язана сертифікувати моє навчання. Якщо програма, яку я пройшла, має рецензію цієї асоціації, моє навчання підлягає зарахуванню, і я маю право отримати сертифікат. Вважаю це дуже позитивною зміною.

Чому саме?

По-перше, це усуває монополію, а отже, стимулює конкуренцію й сприяє підвищенню якості освіти. По-друге, ми рухаємося в тому ж напрямку, що й Європа та Західний світ, де психотерапія стає повноцінною складовою академічної освіти.

І, як слушно зауважив мій колега по комісії, пан Роман Кечур, завідувач кафедри психології й психотерапії Українського католицького університету, майбутнє належить тим методам психотерапії, які інтегруються в університетське середовище й розвиваються разом з ним. І мені ця думка видається надзвичайно влучною.

Третє, чому це добра новина: з’являється можливість створення цікавих і якісних спільних програм. Наприклад, як ми в Європейській Школі Психології вже цього року запускали спільні проєкти з державними університетами, так само психотерапевтичні модулі зможуть бути включені до магістерських програм. І тоді, здобуваючи магістерську освіту в галузі психології, ви вже матимете інтегровані дисципліни, які згодом можна буде перезарахувати в програмі психотерапевтичної освіти. Тобто освітній трек стане простішим і логічнішим та без втрати якості. І це дуже важливо для сучасних реалій.