Психолог-інтерн: новий статус у законі, старі запитання в практиці

Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я» вводить нову професійну категорію — психолога-інтерна. Але що насправді означає цей статус? І чи має він під собою правову й професійну основу?

Нове у законодавстві

У січні 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про систему охорони психічного здоров’я» (реєстраційний №12030), який уперше офіційно закріплює можливість появи психолога-інтерна — фахівця, який ще навчається, але вже може працювати з реальними клієнтами під супервізією.

На відміну від інших законодавчих норм, це формулювання подане без уточнення освітньої траєкторії: чи має це бути державний ЗВО, приватний інститут чи післядипломна освіта — закон цього не деталізує. Відповідні підзаконні акти, які мають визначити конкретні умови (формат супервізії, рівень підготовки, коло обов’язків), наразі перебувають у розробці.

Позиція юристів: термін — умовний

Попри закріплення поняття у законі, юристи звертають увагу на те, що термін «психолог-інтерн» не має усталеного визначення в чинному класифікаторі професій, нормативних документах або уніфікованих галузевих стандартах.

Юлія Остапенко, юристка у сфері медичного та трудового права, пояснює:

"Законодавець використав термін, який не має чіткого визначення ані в класифікаторі професій, ані в системі формальної післядипломної освіти.
Якщо статус “психолога-інтерна” надає особі право працювати з клієнтами, постає логічне питання, а яка саме форма правовідносин між інтерном, супервізором і закладом? І хто несе юридичну відповідальність у разі порушення етичних чи професійних норм? Без підзаконної конкретизації такі прогалини створюють ризик як для клієнтів, так і для самих фахівців".

У цьому контексті використання терміну без нормативного тлумачення може мати непередбачувані наслідки: від юридичної невизначеності до труднощів із професійною атестацією. Тому фахівці закликають не лише впроваджувати нові категорії, а й ретельно прописувати умови їхньої реалізації в підзаконних актах.

Коментар Христини Кудрявцевої: між законом і професією

Христина Кудрявцева — віцепрезидентка Української Психотерапевтичної Ліги, голова Комітету з розвитку та модернізації психологічної освіти, СЕО Європейської Школи Психології:

"Психолог-інтерн, що це таке і чому важливо нам розуміти цей статус?
Можливість такого статусу прописана в новому законі України про систему охорони психічного здоров’я. Але вона прописана без прив’язки до держвузу чи недержвузу, а саме — це фахівець у сфері психічного здоров’я, який навчається, ще не має диплому чи сертифіката в методі, але має супервізію і може під супервізією вести вже реальні клієнтські випадки. 

Усі деталі щодо формату супервізії, її регулярності та типів випадків, з якими працюватиме психолог-інтерн будуть прописані в підзаконних актах, які зараз ще перебувають у розробці. Я повідомлятиму вас про їхній поступ".

У практичному сенсі це означає, що психолог-інтерн може вести роботу з клієнтами під наглядом сертифікованого фахівця у сфері психічного здоров’я — клінічного психолога, психотерапевта або психіатра, який має визнану кваліфікацію та досвід супервізії. Такий нагляд передбачає регулярні зустрічі, аналіз випадків, а також професійну відповідальність супервізора за якість і безпечність наданої допомоги.

Дискусія у фаховій спільноті

Серед українських психологів та супервізорів триває обговорення: чи потрібен цей статус, і якщо так, то якими мають бути умови доступу до нього?

Проблемні питання: чи має інтерн право надавати допомогу в закладі охорони здоров’я; чи можливий ризик використання інтернів як «дешевої робочої сили»; як супервізори можуть нести юридичну відповідальність за помилки інтернів. Частина фахівців вбачає у статусі інтерна можливість прозорої підготовки молодих спеціалістів, частина — ризик девальвації психологічної допомоги, якщо механізми контролю не будуть чітко врегульовані.

Чому це важливо

Впровадження поняття «психолога-інтерна» — це спроба на рівні державної політики впорядкувати етап між навчанням і повноцінною професійною практикою. Але без чіткого змістовного наповнення статус залишається умовним, а отже, потенційно небезпечним для системи, яка тільки формує стандарти.

Ця тема стосується викладачів і тренерів, які готують молодих фахівців, самих студентів і магістрів, які прагнуть увійти в практику, супервізорів, на яких лягає відповідальність, і клієнтів, які мають право на професійну допомогу.