Народна депутатка Оксана Дмитрієва: “Кожен фахівець, який хоче працювати у сфері психічного здоров’я, буде доводити свою компетентність”

Реформа сфери психічного здоров’я в Україні увійшла в ключову фазу. У січні 2025 року було ухвалено Закон №4223-IX - перший рамковий документ, який створив підґрунтя для нових професійних стандартів. Проте справжні зміни, як завжди - криються у деталях. Адже, саме зараз формується нормативна база: розробляються положення про сертифікацію фахівців, про Національну комісію, про вимоги до освіти й практики. 

Подробиці нашому журналу ексклюзивно розповіла народна депутатка, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації Оксана Дмитрієва.

Перше, що хочу зазначити: перший надзвичайно важливий крок уже зроблено — ухвалено рамковий Закон «Про систему охорони психічного здоров’я». Він визначає основні засади, на яких має будуватися система. Проте всі ключові деталі — це вже рівень підзаконних актів, над якими наразі працюють виконавча влада та експерти. Саме на цьому рівні мають бути чітко прописані вимоги до фахівців у сфері психічного здоров’я, зокрема психотерапевтів, положення про Національну комісію, її функції та порядок роботи, а також правила для самоврядних організацій. Це базові інструменти, без яких закон не зможе запрацювати на практиці.

Наразі підзаконні акти ще не ухвалені, але активна робота над ними триває. Закон передбачає шість місяців для їх підготовки, і цей термін ще не завершився. Серед іншого йдеться про розробку двох ключових документів: Положення про Національну комісію та Положення про сертифікацію фахівців. Це не формальність, це серцевина реформи.

Ще на етапі обговорення законопроєкту у Верховній Раді я разом із фахівцями та експертами наполягала на запровадженні чітких вимог до освіти фахівців у сфері психічного здоров’я, зокрема психотерапевтів.

На рівні закону ми заклали базові положення: розмежували вимоги до «фахівців у сфері психічного здоров’я» та «психотерапевтів», а також види психологічної допомоги. Однак деталізовані вимоги мають бути визначені саме в підзаконних актах. Зокрема, психотерапевт повинен мати вищу освіту в сфері психічного здоров’я (бакалаврат і магістратура як послідовна освіта), підтверджену спеціалізацію в певному методі, пройти супервізію та мати практичний досвід.

Психотерапевт — це фахівець, який володіє відповідними методами, знає основи медицини, здатен розрізняти, де норма, а де патологія, розуміє дію медикаментів і можливі наслідки для поведінки пацієнта. І головне — має достатньо знань і навичок, щоб визначити: чи достатньо психотерапії, чи необхідне направлення до психіатра. Це критична компетенція, без якої система не буде безпечною. Це не надмірна вимога, це стандарт цивілізованих країн. Ви ж не підете до хірурга, який вчився на фінансиста і закінчив онлайн-курси з операцій?

Щодо Національної комісії, наразі опрацьовується проєкт відповідного положення. Він уже містить чітко прописані механізми відповідальності та контролю. Документ ще зазнає змін, і це природно, адже необхідно врахувати позиції всіх зацікавлених сторін, щоб створити дієвий інструмент.

Найгостріша «больова точка» — це якість освіти та компетентність фахівців.
Як я уже зазначала: на рівні закону не визначені вимоги до освіти, тому на рівні підзаконних вони мають бути чіткі. Послідовна вища освіта з психології – це база. Без цього все інше не має сенсу. Далі — це чітка система сертифікації та самоврядні організації. Має бути прозорий порядок отримання і втрати сертифіката, чітко визначений термін дії, критерії, реєстр сертифікованих осіб. І головне — відповідальність.

Я переконана, що вести реєстри та здійснювати контроль повинна Національна комісія. Це запорука довіри до системи. Я рада, що нині ведуться жваві обговорення. Це свідчить про небайдужість спільноти. Коли у 2020 році ми розробляли Закон про реабілітацію, спочатку теж було багато дискусій. Але ми заклали модель, яка вже працює. Аналогічний шлях ми зараз проходимо з реформою психічного здоров’я.

Так, це командна робота — без сумніву. Це — міжвідомча і міжсекторальна робота, яка має відбуватися в тісній координації. Адже сфера психічного здоров’я перетинається не лише з охороною здоров’я, а й з освітою, соціальною політикою, безпекою, обороною.

Ми розуміємо, що надалі, коли все працюватиме, то до складу Нацкомісії, крім представників самоврядних організацій та фахівців – входитимуть і представники від усіх дотичних міністерств. Тому і зараз – слід дотримуватися цих принципів, і спільно працювати над побудовою системи. Запуск системи можливий тільки за умови ефективної міжсекторальної взаємодії.

Найближчі місяці — критично важливі. По-перше, має бути затверджено Положення про Національну комісію з питань психічного здоров’я. Це орган, який стане ключовим у реалізації реформи: саме він координуватиме процес сертифікації, затверджуватиме стандарти, здійснюватиме нагляд, вестиме реєстр фахівців, встановлюватиме вимоги до саморегулівних організацій. Ми повинні зробити все, щоб це був не декоративний орган, а справжній центр ухвалення рішень, до складу якого входитимуть професіонали з бездоганною репутацією.

Друге — ухвалення Положення про сертифікацію. Це питання принципове. Я наполягатиму, щоб процес сертифікації був прозорим, незалежним і не перетворився на формальність або бізнес-послугу. Кожен фахівець, який хоче працювати у сфері психічного здоров’я, має довести свою компетентність — освітою, досвідом, супервізією, знанням методів. Без винятків і «обхідних шляхів».

Далі — адаптація освітніх програм у вишах. Ми маємо подбати, щоб бакалаврат і магістратура у сфері психічного здоров’я відповідали вимогам часу й готували фахівців, здатних працювати у складних умовах — з військовими, цивільними, дітьми, людьми в кризі.

Моя мета — щоб система психічного здоров’я в Україні була такою ж важливою, як і система загальної медицини. Щоб кожна людина, незалежно від того, де вона живе — у столиці чи в прифронтовому селі — знала: вона може звернутися по допомогу й отримає її від фахівця, якому можна довіряти.