Стаціонарна психіатрична допомога дітям: уряд змінив правила. Що це означає для психологів

З 1 липня 2025 року в Україні набирають чинності нові правила надання стаціонарної психіатричної допомоги дітям. Відтепер така допомога може надаватися лише в багатопрофільних дитячих лікарнях. Це означає, що діти з психічними розладами більше не госпіталізуватимуться до психіатричних закладів, які не мають інфраструктури для роботи з неповнолітніми.

Урядова постанова передбачає повну заборону госпіталізації дітей до психіатричних лікарень, де відсутні умови для міждисциплінарної допомоги й психосоціального супроводу. Уся система стаціонарної психіатрії для дітей буде інтегрована в загальну медичну мережу, де працюють педіатри, невропатологи, ендокринологи, психіатри й психологи.

Причини реформи

Підставою для змін стали результати аудиту, проведеного МОЗ і НСЗУ у 2023–2024 роках. У багатьох випадках фіксувалася необґрунтована госпіталізація дітей, передусім із соціально вразливих груп. Йшлося про ситуації, коли психіатричне лікування підміняло собою догляд, соціальний захист або втручання у кризові обставини.

Крім того, перебування дітей у стаціонарах без належних умов, ізольованих від сім’ї, без супроводу батьків чи довірених осіб, створювало ризики повторної травматизації та порушення базових прав. Нові правила покликані змінити сам підхід: від обмеження до підтримки, від ізоляції до інтеграції в систему загальної охорони здоров’я.

Що це означає для психологів

Для психологів зміни відкривають нові можливості, але й ставлять нові професійні виклики. У багатопрофільних лікарнях психолог уже не є «додатковим» фахівцем — він стає повноправним учасником команди, що приймає рішення щодо діагностики, кризового втручання, комунікації з родиною й подальшої реабілітації.

Це також вимагає нового рівня міжпрофесійної взаємодії: з лікарями, педагогами, соціальними працівниками. Психологу доведеться поєднувати клінічну чутливість із правовим розумінням, емпатію — з точністю професійної позиції.

У новій системі психолог нестиме відповідальність за такі ключові функції:

• участь у мультидисциплінарній оцінці стану дитини;
• кризове втручання під час гострої фази;
• робота з батьками або опікунами;
• забезпечення етичного супроводу і захисту прав дитини;
• планування і реалізація амбулаторного супроводу після виписки.

Після стаціонару: супровід, а не завершення

Реформа змінює логіку допомоги: стаціонар — це лише одна ланка в ширшому маршруті. Після виписки дитина потребує безперервної підтримки — психологічної, освітньої, соціальної. І саме психолог часто стає фахівцем, який координує цей перехід.

Йдеться не лише про індивідуальну роботу з дитиною, а й про роботу з родиною, підтримку адаптації в освітньому середовищі, участь у командах супроводу. Багато що залежатиме від того, наскільки психологи зможуть взаємодіяти із системою освіти, службами у справах дітей, інклюзивно-ресурсними центрами.

Нові стандарти, нові виклики

Реформа базується на оновлених клінічних настановах, зокрема на наказі МОЗ №2085 від 7 грудня 2023 року. Ці настанови передбачають участь психолога не лише в оцінці чи підтримці, а у формуванні загального лікувального плану. Від психологів очікується володіння сучасними діагностичними інструментами, знання кризової терапії, орієнтація в законодавстві щодо прав дитини.

Для фахівців, які працюють у сфері дитячої психотерапії, це шанс, але і потреба професійного зростання. Роль психолога більше не зводиться до "консультативної підтримки". Йдеться про участь у системі, що формує новий тип турботи — комплексної, делікатної, міждисциплінарної.

Нова модель стаціонарної психіатричної допомоги дітям — це не просто управлінська реформа. Це зміна парадигми: від ізоляції до партнерства, від фокусування на розладі — до уваги до дитини. І саме психологи можуть і мають стати носіями цього переходу.