Суб'єктивні історії

Мушу, але не хочу: «Магічне питання» (техніка стратегічної терапії)

Вона каже, що працювати не збирається. Мовляв, якщо ти чоловік — забезпечуй. У нас так від самого початку. Коли народилася перша дитина, я думав: "Ну нічого, потерплю, поки він маленький". Коли народилася друга, я вже не думав. Просто горбатився, бо грошей не вистачало

Рольове перетасування в роботі з насильством

9хв читання

•

11/03/2025

Рольове перетасування в роботі з насильством

Перша сесія була стандартною: вона говорила відсторонено, без емоцій. Про те, як зустріла чоловіка, який спочатку був турботливим. Потім почав підвищувати голос. Потім — руку. Потім жбурляти речі в стіну, а потім і її

10 років розлуки: техніка допущення майбутнього в роботі зі страхом

10хв читання

•

05/03/2025

10 років розлуки: техніка допущення майбутнього в роботі зі страхом

Я думаю про те, як легко буває загубитися в часі. Один рік, другий, третій. Ти завжди збираєшся «написати», «зателефонувати», «зустрітися». А потім раптом розумієш, що це вже не пауза. Це життя без цієї людини

Таємне минуле: техніка “Стрічка часу” в роботі з опором

11хв читання

•

28/02/2025

Таємне минуле: техніка “Стрічка часу” в роботі з опором

Він довго мовчав, розглядаючи щось за межами екрана. Потім усе ж заговорив: "Це сталося тринадцять років тому. Бійка. Я штовхнув хлопця, він упав, ударився головою. Помер"

Зв’язок, якого не було: метод ресурсних спогадів

11хв читання

•

28/02/2025

Зв’язок, якого не було: метод ресурсних спогадів

— Я спитав у батька про дитинство, — каже Артем. — Він сказав, що у мене було все, що потрібно. Іграшки, сім'я, турбота. Він не сказав: «у тебе було хороше дитинство». Він сказав: «у тебе було все, що потрібно»

15хв читання

•

21/01/2025

Повернення блудного батька

Іноді мені хотілося просто сісти поруч. Ну, ви розумієте, як... як раніше. Коли мені було п’ять чи шість. Але потім я згадую, що було далі. У цьому зізнанні ховалася колосальна біль. Бажання повернутися в той час, коли стосунки були простими, теплими, коли він почувався у безпеці, було нестерпно сильним. Але одразу за цим з’являлося спогад про зраду…

10хв читання

•

15/01/2025

Жертва чи диригент?

Чоловік заявив, що втомився від "мого постійного контролю" і поїхав ночувати до друзів. Колеги на роботі почали мовчки перекладати на мене свою роботу без прохань, без запитань, ніби так і має бути. А вишенькою на торті стала подруга Свєта: вона подзвонила черговий раз, щоб пожалітися на свого Вітьку, а коли я спробувала щось розповісти про себе, просто перебила

9хв читання

•

27/12/2024

Забуті спогади

Моє дитинство? Не знаю. Я майже нічого не пам’ятаю. Тільки якісь уривки. Вчора я натрапила на стару фотографію. Там я… маленька. Стою в якомусь дворі. А на задньому плані мама. Вона замовкла, ніби обмірковуючи, чи варто продовжувати. — У неї на обличчі був синець

7хв читання

•

27/12/2024

Стирання меж

Один раз він запропонував поїхати до нього, але я… відмовилася. Я помітив, як вона стиснула руки. — Вам було важко відмовити? — Так. Я відчувала… що він не має права на цю відмову

7хв читання

•

27/12/2024

Ілюзія соціальних зв’язків

У соцмережах мені простіше, — продовжила вона. — Там я можу контролювати, що показую. Якщо щось не подобається, можна видалити або виправити. А в житті... все складніше

7хв читання

•

27/12/2024

Довге мовчання

Після першої сесії я думала, що більше не повернуся. Ця мовчанка, ця тиша, цей психолог, який, здається, взагалі нічого не робить… Навіщо мені це? Але коли настав час наступної зустрічі, я все ж знову сіла перед екраном

6хв читання

•

27/12/2024

Що означають наші сни?

Я згадала, як відкладала поїздки до неї, думаючи: "Зайду наступного тижня". Як пропускала дзвінки, бо була зайнята. А потім її не стало. Вона померла одна, у своїй квартирі, а я навіть дізналася про це не одразу

7хв читання

•

24/12/2024

Вічні обов'язки

Минулого тижня я не поїхала до мами, — сказала вона раптово, ніби перевіряючи мою реакцію. Вона, звісно, образилася. Сказала, що почувається покинутою. Але потім… це пройшло. Я пояснила, що втомилася, що мені потрібен день для себе. Спочатку мама намагалася сперечатися, але потім сказала: "Ну ладно, відпочивай"

9хв читання

•

20/12/2024

Символ провини

Мені було сімнадцять, і я тоді поклявся, що мої батьки більше ніколи не будуть жити в цій убогій обшарпаній квартирі з цим облізлим символом. Я виросту, розбагатію, куплю їм нову квартиру — простору, світлу, без стін, від яких тхне вогкістю, і вже точно без килимів. А зараз мені сорок, і нічого з цього я так і не зробив

9хв читання

•

18/12/2024

Я ненавиджу Новий рік

Салютів того року не було. Жодного шуму, жодних петард. Ніхто не запускав феєрверків, бо вони звучали надто схоже на те, що ми чули навесні. Я просто сидів у кріслі й слухав, як вода крапає з крана на кухні. "З Новим роком", — пробурмотів я собі під ніс, коли телефон показав 00:00. Це не було свято. Це була просто ще одна ніч, яку я пережив