Сни — «Королівська дорога в несвідоме». Як психологу працювати зі сновидіннями

Чому нам сняться сни? Чи справді вони здатні підказувати рішення, попереджати про майбутнє чи зцілювати від болючих спогадів? Зигмунд Фрейд називав сновидіння «королівською дорогою до несвідомого», а Карл Густав Юнг відкрив у них цілий світ архетипів та колективного досвіду людства. У давній Греції сни сприймали як послання богів, а сучасні психологи розглядають їх як «квиток» у п’ятий вимір нашої психіки. 

Пропонуємо вашій увазі лекцію віцепрезидентки Української Психотерапевтичної Ліги, СЕО Європейської школи психології Христини Кудрявцевої, з якої ви дізнаєтеся, як працювати зі снами в терапії, звідки вони приходять, як «дограти» сюжет і чому уві сні нам відкриваються нові можливості. 

Ми поговоримо, звідки приходять сни та як їх можна розглядати як послання самому собі крізь простір і час. А також поговоримо, навіщо працювати зі снами й чому раціональний підхід може виявитися певною пасткою, коли ми намагаємося «подружитися» зі своїми сновидіннями.

В сьогоднішній розмові ми звернемо увагу на те, яке значення надавали снам у Давній Греції та загалом у давньому світі, адже давньогрецька культура — це одне з джерел сучасної культури, і ставлення до снів там суттєво вплинуло на подальший розвиток поглядів людства на сновидіння. А також розглянемо основні архетипні мотиви сновидінь. Я наведу цікаві приклади та покажу, як це працює на практиці. 

Ми також зупинимося на типових сновидіннях, які, гадаю, ви впізнаєте й у себе, а отже, зможете краще зрозуміти, як із ними працювати. Окрім того, ми розглянемо три методи дослідження сновидінь: метод ампліфікації, метод асоціації та метод анімації.

Хорошою метафорою, яка може пояснити, що таке сновидіння, для мене є фільм «Інтерстеллар». Якщо ви його бачили, то, мабуть, пригадаєте сцену, де головний герой передає інформацію самому собі з п’ятого виміру. Якщо ж ви не дивилися — дуже рекомендую переглянути, особливо після сьогоднішньої бесіди: упевнена, ви зможете інакше осмислити цей фільм.

Сновидіння — це схожий процес, коли ми, по суті, передаємо самі собі інформацію з певного «п’ятого виміру». Як сказали б юнгіанські психологи, це вимір Самості. Інформація завжди надходить у зашифрованому вигляді. Так само, як у «Інтерстелларі», де герой передає дані через двійковий код і шифрування, у сновидіннях ми отримуємо символічні послання, які треба розпізнати й розшифрувати. Саме цим, зокрема, займаються психологи, і про це ми сьогодні й говоритимемо.

А звідки ж беруться сни? Я пропоную розглянути модель «чотирьох часів». Вона показує, що в нас є минуле, теперішнє та майбутнє: три часові виміри, які формують простір, у якому розкривається наша свідомість. Наша свідомість влаштована так, що ми пам’ятаємо минуле, розуміємо, що відбувається зараз, і плануємо чи передбачаємо те, що станеться в майбутньому. Але, якщо придивитися до цієї схеми, то можна помітити, що ці три часові виміри розміщені всередині чогось значно більшого. Цей “четвертий простір” можна назвати вічним часом. Саме з нього до нас і приходять сни. Звісно, це лише метафора, але свідомість потребує певних моделей, щоб “прощупати” нові для нас речі й дістатися до їхнього розуміння.

Завдяки таким метафорам можна “доторкнутися” до суті сновидінь. Адже сни завжди одночасно стосуються минулого, теперішнього й майбутнього. Будь-який сон, що наснився вам, скажімо, 20 років тому, все одно може надати ключову інформацію, якщо ви працюєте з ним у контексті нинішньої проблеми чи запиту.

Те саме і з нинішнім сном: він може підказати, що варто зрозуміти чи відрефлексувати в минулому, а також що може відкритися в майбутньому. Адже кожен сон — це символ, а символ має безліч значень і граней і не зводиться до якоїсь однієї, єдиної трактовки.

Цей «вічний час» можна пояснювати й через теорію архетипів Карла Густава Юнга. По суті, саме Юнг розкрив для психотерапії цей вимір вічного часу і показав, як він проявляється в наших снах. 

Саме доктор Юнг відкрив існування архетипів. Свою практику він розпочинав як психіатр у Швейцарії, працюючи з людьми з психічними розладами. На той час лікування таких пацієнтів переважно зводилося до крижаних ванн і повної ізоляції від суспільства, аби вони не завдали нікому шкоди. Фактично жодної іншої терапії не проводили. Карл Густав Юнг став одним із перших, хто почав слухати, що саме говорять такі пацієнти. 

«Бред» — так науковою термінологією називають потік, здавалося б, безглуздих висловлювань і уявлень психічно хворих пацієнтів. Однак, Юнг був першим лікарем, який намагався відшукати сенс у цьому потоці, вловити його наратив і зрозуміти, що ж пацієнти насправді мають на увазі. Це призвело до неймовірних відкриттів, які ми досі опановуємо й, мабуть, опановуватимемо ще дуже довго — за масштабом це можна порівняти з відкриттям космосу.

Слухаючи своїх пацієнтів, Юнг зауважив, що їхні «безглузді» розповіді структурно подібні до давніх міфів і часом майже повторюють їх: ті самі сюжети, ті ж персонажі. Тож він поставив собі запитання: «Звідки, наприклад, неписьменна мешканка швейцарського села може знати шумерську міфологію?» Логічних пояснень цьому не було. 

Цей факт спонукав ученого до подальших роздумів та глибшого вивчення, і зрештою він створив теорію колективного несвідомого — певного «загального інформаційного поля», у якому зібрано весь людський досвід. Юнг стверджував, що кожен із нас має індивідуальну психіку, але водночас усі ми пов’язані із цим загальним несвідомим. Воно складається з типових сценаріїв, сюжетів, образів, які він назвав «архетипами». Так чи інакше, усе, що ми бачимо у снах, також має архетипне коріння.

Ключові архетипні мотиви сновидінь — це мотиви, що демонструють архетипне ядро центрального комплексу. Ідеться про певну «історію» або «сценарій», який ми раз по раз відтворюємо в собі та у стосунках із зовнішнім світом. Юнг вважав, що кожен індивідуальний комплекс має архетипне ядро. У житті кожної людини цей комплекс проявляється по-своєму, але його суть залишається однаковою.

Як приклад можна взяти дві, на перший погляд, зовсім різні історії: казку про Попелюшку та фільм «Красуня» з Річардом Гіром і Джулією Робертс. Зовні це різні сюжети, проте їхня внутрішня «суть» та сама: бідна дівчина зустрічає «принца» і здійснює «квантовий» соціальний стрибок. Оця «вижимка» історії й є архетипом. Усе, що ми додаємо — костюми, декорації, деталі персонажів — це вже індивідуальна надбудова, зумовлена особистим досвідом, історією роду, сім’ї тощо.

Чимало сновидінь якраз і вказують на ключовий комплекс, який суттєво впливає на життя і стосунки людини. Розглянемо приклад сновидіння моєї клієнтки, яке, на мою думку, дуже яскраво ілюструє, як сон водночас виявляє природу комплексу та показує шлях до його трансформації. 

Це сновидіння з’явилося приблизно на четвертому чи п’ятому місяці терапії. У ньому клієнтка перебуває в домі своєї матері й піднімається на горище. Там вона опиняється у просторі, який здається їй схожим на грецький театр (хоч вона й ніколи не бачила грецького театру в реальності). Це відкрита місцевість, ніби розташована на горі, і там стоять великі кам’яні фігури: чоловіча та жіноча.

Клієнтка стає в драматичну позу, ніби на сцені, і, вказуючи на чоловічу фігуру, каже: «Я любила тебе», а потім переводить погляд на жіночу фігуру: «А ти любив її, тож я маю себе вбити». І в цей момент вона ніби усвідомлює, що вся ця драма належить її матері, що «автор» цієї історії — мама. Щойно вона це зрозуміла, сон змінює декорації, і клієнтка опиняється вже в зовсім іншому просторі.

У цьому епізоді ми бачимо, як сон демонструє комплекс та підказує можливість виходу з нього. Якщо я на своїх семінарах запитую: «З якою проблемою чи запитом прийшла до мене ця клієнтка?», більшість слухачів легко відповідають: «Це історія про постійні любовні трикутники».

І справді, у житті клієнтки було безліч «трикутників»: вона була коханкою одруженого чоловіка («Я любила тебе, ти любив її»), зустрічалася з двома чоловіками одночасно — одного кохала, другого — ні, і так далі. Фактично цей комплекс завжди змушував її перебувати в «трикутнику». Сон дуже наочно змалював суть комплексу через великі кам’яні фігури та метафору грецького театру, підкреслюючи архетипічність цієї драми. Архетипи — вічні, адже вони були, є і будуть. Можна сказати, що це певний «код» людської психіки, і в кожного з нас є свій унікальний фрагмент цього коду, який може активізуватися. 

Повертаючись до сну: клієнтка ототожнює себе зі «зрадженою» стороною («Я любила тебе, ти любив її, тому я маю себе вбити»), але в реальному житті вона грала всі три ролі. Наприклад, коли зустрічалася з двома чоловіками відразу, вона боялася кинути того, якого не любила, бо, з її погляду, це наче «вбити» його почуття. Так любовні трикутники повторювалися знову й знову.

Таким чином сон не тільки ілюструє комплекс, а й натякає, що він успадкований від матері («автор» драми — мама). Усвідомлення цього — перший крок до виходу з невпинного кола повторень, адже, коли ми бачимо архетип, ми можемо почати розпізнавати його прояви в реальному житті та змінювати власні сценарії.

Який вихід із комплексу? Сон чудово це показує: усвідомлення комплексу як зовнішньої історії. У сновидінні моєї клієнтки вона раптом розуміє, що ця історія належить її матері. Але це не про реальну маму, а радше про те, що існує якась «чужа» програма, яку людина «прийняла в себе», хоч насправді це — не вона. Можливість спостерігати все це з боку й усвідомлювати, що відбувається, і є першим кроком до виходу з комплексу.

Як терапевт, я можу сказати, що цей сон свідчить про позитивну динаміку в роботі з клієнткою: вона усвідомила комплекс і тепер може дивитися на нього «зі сторони». Оцей акт усвідомленого спостереження «виштовхує» її за межі комплексу й переносить в інший внутрішній простір. У реальному житті це означає перехід до інших типів стосунків, формування нових наративів та історій, які людина розповідає собі про власне життя.

Тепер перейдемо до наступного типу сну — сну, що показує «архетипне ядро комплексу». 

Другий мотив я називаю «жахливим перетворенням». Він може виглядати так: клієнт описує сон, де спочатку бачить красиву зелену планету (країну чи місто), а потім раптом стається якийсь вибух або катастрофа, і все стає сіро-білим, руйнується, перетворюється на суцільні руїни. Існують різні варіації такого сценарію: іноді це «ідеальне місто» (щось на зразок умовного «Дубая»), яке вмить перетворюється на постапокаліптичну пустку.

Подібний мотив трапляється в снах дуже часто. З одного боку, це може бути «переробленням» денної інформації (особливо в наш час, коли ми чуємо багато тривожних новин), але, з іншого, такі сни зустрічалися й раніше, до війни: сценарій «жахливого перетворення», коли все було добре, а потім раптово все руйнується.

Інколи ця тема розкривається інакше: уві сні монстр перетворюється на немовля або навпаки. Наприклад, людині сниться, що вона бореться з демоном чи чудовиськом, а коли «вбиває» його, то виявляється, що насправді це було беззахисне кошеня чи немовля. У сновидця виникає сильне почуття провини. Було одне — стало зовсім інше, і це різке перетворення викликає внутрішній жах.

Такий сюжет часто відображає комплекс, що проявляється і в реальному житті, коли на один і той самий об’єкт (наприклад, на одну й ту саму людину) ми проєктуємо діаметрально протилежні образи. Припустімо, ви бачите в матерi чи свекрусі «абсолютне зло»: здається, вона постійно втручається у ваше життя, і ви готові «боротися зі злом», відстоювати свої кордони. Але варто зробити крок, сказати їй про це чи почати уникати зустрічей — і вас накриває нестерпне почуття провини. Тепер ця ж «свекруха-зло» раптом постає у вашій уяві як беззахисна, майже дитина, якій ви заподіяли шкоду.

Те саме відбувається й тоді, коли в голові з’являється нова ідея (скажімо, бізнес-план). Спочатку вона здається ідеальною, а потім раптом стає жахливою й безперспективною, і ви «кидаєте» її. Такі коливання — «гойдалки» між двома полярними образами.

Сни із мотивом «жахливого перетворення» свідчать, що подібний комплекс зараз активний. Варто обговорити з психологом (або хоча б описати в щоденнику), як саме ви переживаєте ці емоційні «гойдалки» у повсякденному житті, яким чином вони впливають на стосунки з іншими й на ваше сприйняття себе. Саме усвідомлення цих процесів допомагає вийти за межі комплексу і навчитися регулювати суперечливі почуття та оцінки.

Ідеальне раптом стало жахливим — справжні «гойдалки». Такі сни свідчать про активний комплекс, і варто обговорити, як саме ви переживаєте це в житті: зі своїм психологом або принаймні у щоденнику. Важливо усвідомити, як відбуваються ці «гойдалки» та які наслідки вони мають для ваших стосунків із людьми, для взаємин із собою, із бізнесом, фінансами тощо.

Ще один мотив — «втрачений зв’язок». Як він з’являється у сновидіннях? Наприклад, ви залишили машину на парковці й не можете її знайти та весь сон шукаєте її, але безрезультатно. Або намагаєтеся когось набрати телефоном, але не в змозі згадати номер, не можете розблокувати екран чи натиснути потрібні кнопки. Тобто «конект» не відбувається. Або ж ви самі десь загубилися і не можете вийти на знайоме місце.

Іншими словами, ви не здатні встановити зв’язок — чи то з іншою людиною, чи то з чимось знайомим, що належить вам. Це ніби розрив усередині, і такий мотив зазвичай дуже цікавий у терапії.

Чому важливо звертати увагу на сни, які демонструють «ядро комплексу»? Тому що це дає можливість почати про нього говорити. Сон пропонує метафору, образ, «підказку», за яку можна «вхопитися» і почати обговорення. Адже зазвичай клієнт не заявляє прямо: «У мене є ось такий комплекс, я постійно повторюю певний сценарій стосунків». Як правило, клієнт говорить про щось інше, бо сам не усвідомлює глибинної проблеми — вона перебуває у безсвідомому.

Доступ до такого матеріалу дає саме сон. Сновидіння з мотивом «втраченого зв’язку» надають багатий метафоричний та образний матеріал, який можна осмислювати далі. Адже коли ви у такому сні безперервно шукаєте машину або людину, вся ваша увага сфокусована на цьому, і ви вже не можете думати ні про що інше. А отже, уся енергія й «лібідо» спрямовані на цей втрачений об’єкт.

Подібний клієнт у реальному житті часто скаржиться на брак енергії, пригніченість, байдужість до всього. Логічно припустити, що значна частина його життєвих сил «прикипіла» до чогось «втраченого». І тоді терапевт разом із клієнтом з’ясовують, що саме це за втрачений об’єкт, чи потрібно «прожити» втрату або, навпаки, «знайти» цей об’єкт усередині себе. Усе це відкривається поступово в процесі терапії, а не продумується наперед.

Ще один цікавий мотив — «переслідування». Дуже часто він зустрічається у снах: сновидець утікає, а хтось чи щось його переслідує. 

Тут я хочу теж привести такий цікавий кейс «Сон моєї клієнтки». Приблизно пів року ми займалися терапією, і в клієнтки виникало дуже багато сновидінь про переслідування. Завжди у них фігурував чоловік, який переслідував її, а вона весь час тікала. Це супроводжувалося тривогою: здавалося, що от-от він її наздожене.

У подібних снах вона зазвичай прокидалася саме в стані цієї тривоги — переслідувач іще не встигав її наздогнати, але відчувалося, що це ось-ось станеться.

В якийсь момент нашої роботи їй наснився «переломний» сон. Початок був таким самим: вона тікає від чоловіка з ножем, який збирається напасти, і діло відбувається біля її реальної квартири. Уві сні панують тривога та напруга, але раптом у клієнтки з’являється думка (якщо її розгорнути, то приблизно така): «Якщо він мене наздожене, встромить ніж, буде боляче, але потім усе скінчиться, бо я помру».

І саме в цей момент вона відчуває полегшення, а «картинка» сну повністю змінюється, «декорації» перемінюються. Така раптова зміна простору в сновидінні вказує на внутрішню трансформацію, своєрідний «квантовий стрибок». Усе повністю змінюється, і клієнтка бачить себе в дуже гарній, просторій квартирі із величезними вікнами від підлоги до стелі та великою кількістю сонячного світла — «ідеальній квартирі», де вона хотіла б жити.

Варто зазначити, що реальна квартира (з першої частини сну), в якій вона мешкала на той час, їй дуже не подобалася й викликала в неї тягар та сум. А от у новому просторі з «ідеальної» другої частини сну вона почувається чудово, і на цьому сон завершується.

Що ж ми можемо тут побачити? Існує дуже важливий момент, який не лежить на поверхні, але якщо його зрозуміти й час від часу повертатися до цієї ідеї, ви інакше сприйматимете та проживатимете багато ситуацій у житті. Суть у тому, що психіка не боїться самого болю; вона боїться нескінченного болю. Там, де є травматичне переживання, завжди виникає підсвідома фантазія про те, що біль триватиме вічно. І це вже не просто «жахливий кінець», а скоріше «жах без кінця».

Вихід полягає в усвідомленні того, що цей біль кінцевий. Воно може здатися парадоксальним, проте «жахливий кінець» (тобто усвідомлення, що біль має межі) краще, ніж «жах без кінця» (ілюзія нескінченного болю). Така думка насправді звільняє. 

Пригадую, коли я лише починала вивчати аналітичну психологію, одна з моїх викладачок розповідала про сни клієнтки, які ми розглядали на супервізії. Клієнтка постійно втікала від якихось «бомжів», аж доки вони не наздогнали її в одному зі сновидінь. І викладачка сказала: «Слава Богу!» — тобто, нарешті, сон «догрався» до кінця. Для мене тоді це було дивним, бо здавалося, що краще втекти, поставити межі. Та виявилося, що коли ми «даємо себе наздогнати», тобто дозволяємо ситуації завершитися навіть у сні, ми перестаємо бути учасниками цієї нескінченної гри. Усе — і декорації сну змінюються.

Існує принцип, який я називаю «принципом первинності ментального стану»: наше реальне зовнішнє життя часто вибудовується як «декорація» до певних наших станів. Наприклад, якщо всередині є відчуття безвиході, ми «прив’язуємо» його до зовнішньої події (скажімо, нас звільнили з роботи) й пояснюємо свій стан саме цим. Але для пропрацювання стану треба поміняти місцями причину й наслідок: це внутрішнє відчуття безвиході «створює» умови, що стають декораціями для його проживання.

У снах усе працює так само. Якщо існує відчуття постійного втікання й переслідування, сон будує відповідні «декорації». Тоді, відповідно, і в житті людини можна побачити таку саму динаміку: їй здається, що начальник чи держава «полює» на неї тощо. 

Що більше ми втікаємо, то сильніша тривога. А коли зупиняємося — ситуація змінюється. Саме це зробила моя клієнтка: її психіка «прокрутила» сценарій до кінця, і вона отримала полегшення.

Є ще один цікавий момент, на який хочу звернути увагу: у снах усе відбувається саме собою. Навіть коли ви в сновидінні щось робите, події розгортаються ніби незалежно від вас. 

Пригадую цікавий діалог із фільму Inception (з Леонардо Ді Капріо), де один герой запитує іншого: «Як зрозуміти, що ти в сні?» — і отримує відповідь: «Ти ніколи не пам’ятаєш, як сюди потрапив». У реальності ми безперервно «підтягуємо» минуле: знаємо, що з нами було вчора, позавчора, і маємо цілісну картину. У сні ж одразу опиняємося «в моменті», з якого він починається, й не пам’ятаємо попередніх подій. Мозок не відновлює «передісторії».

Фактично й у житті багато чого відбувається саме собою, хоча нам здається, що ми все плануємо. Якщо згадати якісь ключові події, які радикально змінили ваше життя, то найчастіше вони траплялися несподівано, «самі собою». Тоді ми кажемо: «Усе було, як уві сні». Тобто коли трапляється щось дивовижне, що докорінно змінює наше життя, ми нерідко описуємо це формулою «наче сон». Це свідчить, що сон дає нам змогу доторкнутися до глибинних механізмів формування реальності й показує, наскільки велика роль нашої свідомої частини (его) в цих процесах.

Тепер про сновидіння, які демонструють трансформацію та вказують напрям індивідуації. У попередній групі ми бачили сни, що відображали комплекс, який «управляє» життям людини «тут і зараз». А ця група — про те, куди людина може рухатися далі. Один із поширених мотивів — «трансформація простору». Адже простір, у якому відбувається сон, особливо коли це «ваша квартира» чи «ваш дім» (навіть якщо вони зовсім не схожі на реальні), у сновидінні символізує ваше «Я». Коли з тим простором щось стається — ремонт, руйнування, перебудова — це вказує на трансформацію власного Я.

Наприклад, одна з моїх клієнток розповіла дуже яскравий сон десь на шостому чи сьомому місяці терапії. Вона бачить, ніби перебуває у квартирі своїх батьків, де триває ремонт. Робітники ламають усі стіни, і клієнтка починає хвилюватися: «Якщо забрати всі стіни, конструкція розвалиться». У цей момент вона чує голос, який каже: «Не бійся, несучі стіни ми не чіпаємо». Вона заспокоюється, і на цьому сон закінчується. Ми розглянули цей сон як відображення трансформації й супровідного страху. Усвідомлено клієнтка хоче змін, прагне «апгрейду» себе та свого життя, проте боїться, що все розвалиться. Сон демонструє, що «несучі конструкції» (ключові цінності, установки) залишаються, отже процес змін безпечний і можливий. Для мене це позитивний сигнал: змінюватися можна, і водночас страх більше не блокує розвиток — навпаки, він опрацьовується.

Ще один приклад, який часто трапляється, пов’язаний із моєю особистою історією: до того як я захопилася психологією, я займалася бізнесом. У моїй квартирі, де я тоді жила, я уві сні побачила додаткові кімнати, або тераси, чи навіть другий поверх. Тобто з’явився додатковий, дуже гарний простір, і щоразу я думала: “Чому я раніше ним не користувалася?” Цей сон повторювався знову й знову.

Тепер я знаю, що сни, які повторюються, не можна ігнорувати, бо вони несуть дуже важливу інформацію. Рано чи пізно вона все одно дійде до нас — або відразу й м’яко, або через кризу. Тоді я цього не розуміла, і в моєму випадку повідомлення таки прийшло через кризу, коли все у житті почало розвалюватися. Завдяки цьому я й прийшла до психології як професії. Тепер я можу трактувати той сон як вказівку на те, що в мені є щось важливе, досі не реалізоване.

Ці “додаткові простори” - додаткові можливості, були невикористаними, але їх треба було відкрити й обжити. Відтоді, як я прийшла до психології, такі сни мені більше не сняться — принаймні поки що. Це приклад сновидіння про трансформацію, яке підказує, що настав час рухатися вперед.

Ще один тип снів можна назвати “посланнями від роду” або від якоїсь “вищої” фігури. За суттю вони подібні до міфологічного “зову героя”, коли голос кличе героя в мандрівку. І цей голос не можна ігнорувати: якщо він уже покликав, то так чи інакше ти вирушаєш у шлях.

Дуже часто в таких снах дійсно лунає голос. Юнг багато про це писав, наводячи приклади сновидінь своїх клієнтів, де голос промовляє фразу, що або відповідає на важливе питання людини, або містить мудру пораду. 

Як от у сні, який я згадувала вище: клієнтка почула голос, що запевнив її: “Не переживай, ми не рухали несучих конструкцій”. Це був лише голос, без видимої постаті. Зазвичай у важливих архетипних снах сновидець чує лише голос. Звісно, це відсилає нас і до біблійної історії про Мойсея, який почув голос згори.

Почути такий голос — це майже завжди зв’язок із чимось вищим, із “іншим виміром”. Він не належить звичайній людині, а ніби звучить “звідти”. Це окремий тип снів. 

Існують також сни, де важливе послання передає фігура з роду сновидця — скажімо, прабабуся чи прадідусь. Як правило, це не найближчі родичі (батьки, бабусі й дідусі), а хтось із далеких предків.

Стівен Айнсельштат, приміром, описує у своїй книзі дуже цікавий сон. Він згадує власний сон: йому з’явився прадід, який помер, коли він був іще маленькою дитиною. Стівен його майже не пам’ятав, але в дорослому віці приснилося, що прадід сказав: “Десь є книга, її треба взяти. Це дуже важливо”. Стівен довго не міг зрозуміти, що це за книга, та зрештою знайшов її, і вона виявилася присвячена саме сновидінням.

Звідти й почалися його глибокі дослідження в царині сновидінь, у межах яких він розробив багато цікавих технік. Іншими словами, сон буквально підказав йому, куди рухатися, як розвиватися і в чому реалізуватися в житті.

Ще одна група снів — теж надзвичайно цікава. Це сни, які зазвичай запам’ятовуються на все життя, оскільки містять трансцендентні мотиви, тобто вказують на зв’язок із чимось вищим, божественним.

Хочу розповісти про сон моєї клієнтки, у якому виявилося, як вона змогла вийти з дуже глибокої кризи. Ця робота була непростою: клієнтка прийшла до мене в терапію у стані повного розпаду свого життя. В один момент у неї почало руйнуватися все: сім’я, бізнес, здоров’я, фінансова стабільність. Вона описувала цей період так: “Кожного ранку я ніби збираю свій світ заново”.

Раніше, прокидаючись, вона одразу усвідомлювала: “Я — така-то людина, у мене є сім’я, бізнес, конкретні плани та завдання”. Тобто світ уже був збудований, і їй залишалося тільки “увійти” в нього вранці. Тепер же все зникло, тож вона змушена була щодня створювати свій світ із нуля. Вона зізнавалася, що сил на це вже не вистачає і прокидатися щоранку стає дедалі важче.

У якийсь момент їй наснився сон, у якому не було чіткого сюжету чи послідовної історії. Найважливішим у цьому сні було послання, щось на кшталт голосу, що передавало одну ключову ідею: “Якщо все відпустити, ти не провалишся в пустку. Навіть якщо ти не збиратимеш свій світ щоранку, існують сили, які зроблять це за тебе й утримають тебе”.

Ця думка була для клієнтки надзвичайно цінною і стала поворотним моментом у її житті. Вона почала відчувати внутрішнє знання, що “там не пусто” і що є сили, здатні підтримувати її й допомагати рухатися далі. Поступово це призвело до усвідомлення: інший бік “порожнечі” — це простір для творчості, де можна будувати життя по-новому.

Згодом у реальному житті це вилилося в позитивні зміни: вона заснувала новий бізнес, налагодила нові стосунки. Відчуття, що все тримається “сamo по собі”, дало їй змогу розслабитися, відчути свободу і створювати те, чого вона справді хоче. Це нагадує міф про титана Атланта, який тримає на собі небесне склепіння, хоча насправді воно тримається власними силами. Раніше моя клієнтка почувалася таким “Атлантом”, а після того сну відчула, що може дозволити собі розслабитися, бо “небо” тримається само й одночасно підтримує її.

Зазвичай сни із трансцендентними мотивами не мають чіткої сюжетної лінії. Вони радше пов’язані з потужними переживаннями чи напівсформованими ідеями, які вкорінюються всередині людини й впливають на напрям, у якому розгортається психічна енергія.

Існує три основні способи, з якими працюють психологи. 

Розгляньмо їх докладніше. Метод асоціацій. Він є одним із найпоширеніших; його використовують і психоаналітики, і аналітичні психологи. Суть методу полягає в тому, що ми запитуємо клієнта: “Що вам спадає на думку, коли ви думаєте про певний епізод або образ зі сну?”
Наприклад, я в дитинстві дуже любила кавуни. Мій день народження припадає на початок вересня, і саме тоді кавуни були найстигліші й найсмачніші. Щороку на мій день народження у нас був великий кавун. Тому для мене кавун — це щось надзвичайно приємне й смачне, пов’язане з тим, що я в центрі уваги, мене вітають і люблять.
А тепер уявімо іншу жінку, яка мала в дитинстві геть інший досвід. Скажімо, вона з’їла зіпсований кавун, отруїлася і потрапила до лікарні. Мама не змогла відвідати її, тож вона пережила важкі емоції, які теж закарбувалися у свідомості, пов’язані саме з кавуном.
Якщо обом цим жінкам насниться кавун, то в кожної він матиме зовсім різне значення. Тож, працюючи зі сновидіннями, ми обов’язково запитуємо: “Що особисто у вас асоціюється з цим образом?” Одна людина розповість одну історію, а інша — зовсім іншу. Звідси різнитимуться й загальні сенси їхніх снів.
Це приклад індивідуальних асоціацій. Проте існують і колективні асоціації, що належать до “колективної свідомості”. Скажімо, Новий рік зазвичай асоціюється з оновленням, очікуванням чогось нового, може, з певними традиційними стравами тощо. Ці колективні уявлення також важливі для розуміння сновидіння.
Корисні запитання для роботи методом асоціацій — це “Де, коли і з ким ви переживали щось подібне у вашому реальному житті?” 

Наприклад, якщо клієнтка розповідає сон про переслідування, можна поцікавитися, у якій життєвій ситуації вона відчуває те саме: ніби тікає й боїться, що її от-от наздоженуть. І вона може відповісти: “У мене схоже відчуття виникає, коли я думаю про гроші — здається, що мене ось-ось “наздожене” голодна смерть чи якесь велике лихо”. Хоча раціонально це може бути перебільшенням, але все ж це реальний емоційний досвід, за який ми можемо “зачепитися” та далі працювати з ним у терапії.
Другий метод взаємодії зі сновидінням — це метод ампліфікації. Він притаманний юнгіанській аналітичній психології та полягає у пошуку культурних смислів і символів, пов’язаних із образом зі сну. Тобто ми запитуємо себе чи клієнта: “Що означає цей образ у книгах, кіно, міфах, казках або в науці?” За допомогою цього методу ми розширюємо розуміння символу чи історії зі сну.

Згідно з теорією колективного несвідомого Карла Густава Юнга, психіка кожної людини пов’язана із загальним інформаційним полем культури. Усе, що існувало чи існує у культурі, так чи інакше є всередині нас. Тож сни, які є продуктом архетипного рівня психіки, часто передають інформацію у вигляді символів, що відомі з культурного надбання.

Третій метод, який нині набуває популярності, — це метод анімації (або “оживлення”). Тут ми ставимося до образів зі сну як до живих істот, із якими можна взаємодіяти, вважаючи їх не менш реальними, ніж самі люди. Хоча ці образи й належать “іншій реальності”, ми можемо “спілкуватися” з ними та встановлювати з ними контакт. Якщо вам цікаво дізнатися більше про цей метод, рекомендую книгу Стівена Айнсельштата “Dream Tending”, де автор докладно описує його техніки.

Мені здається, що його думки дуже цікаві, тож я поділюся з вами кількома цитатами. “Ваша робота полягає не лише в побудові ланцюжка асоціацій, — каже автор, — якщо ви працюєте за методом анімації (або оживлення). ‘Аніма’ означає ‘душа’, тож ми ніби наділяємо сном і персонажами сну душу. У такому разі ваше завдання — не стільки шукати логічного пояснення, скільки дозволити самому образу ‘повести’ вас у його власні глибини”.

Наступна цитата: “Спроба дати образу вичерпне пояснення може бути схожою на втрату контакту з важливим гостем. Більшість фахівців, які тлумачать сновидіння, докладають розумових зусиль, намагаючись зрозуміти, ‘що воно означає’. Але це абсолютно неправильно. Сновидіння — не продукт логічного розуму. Якщо підходити до сну суто раціонально, образ ‘заховається’, деформується чи ‘мутаційно’ підлаштується, щоб відповідати цій раціональній логіці”.

Це мені здається дуже цікавим. Щоб краще зрозуміти та взаємодіяти зі снами, корисно час від часу сприймати реальне життя як сон і навпаки. Не весь час, звісно, але коли ви сильно збуджені, захоплені чи чимось переймаєтеся, спробуйте подумати: “А що, як це, що мені зараз здається цілковито реальним, насправді є сном?”

Якщо ви зараз дивитеся це відео, то сприймаєте його як зовнішню реальність. А уявіть, що воно вам наснилося, і я — це голос у вашому сні, який намагається повідомити вам щось важливе. Якщо ви час від часу протягом дня повертатиметеся до цієї думки, то краще збагнете природу самого сну.

На завершення хочу процитувати Стівена Айнцестадта: “Упродовж життя ми пробуємо безліч стежок, шукаючи ту, що поверне нас туди, де ми колись уявляли і мріяли. Сни — це спосіб повернутися у той простір уяви й мрії. Саме там ми можемо віднайти справжню енергію”.