Незамічений зв’язок: чому спеціалісти з психічного здоров’я повинні ставити запитання про домашніх тварин

Домашні тварини стали невід'ємною частиною життя людей, і деякі відчувають до них міцніший емоційний зв’язок, ніж до братів, сестер та інших членів родини. Більше того, дослідження показують, що багато людей відчувають більше співчуття до тварин, ніж до людей.

Згідно з опитуванням, майже 90% людей вважають домашніх тварин не лише членами родини, а й важливим джерелом емоційної підтримки.

Як дослідники, які цікавляться психологією взаємовідносин між людиною та тваринами, Рената Рома (постдокторант, Університет Саскачевану) і Лалех Дадгардуст (науковий співробітник лабораторії PAWSitive Connections, Університет Саскачевану) наголошують, що розуміння ролі домашніх тварин у житті людей має критичне значення. Їхні дослідження показують, що взаємовідносини з тваринами впливають на повсякденне життя, самосприйняття, емоційний стан і здатність справлятися з труднощами.

Фахівці в галузі психічного здоров’я, які прагнуть глибше зрозуміти родинну динаміку своїх клієнтів, повинні враховувати цих «мовчазних членів сім’ї». Дослідження ролі домашніх тварин може дати цінну інформацію про фактори, що формують благополуччя людини, та допомогти розробити точніші терапевтичні стратегії.

Застосовуючи клієнтоцентрований підхід, фахівці з психічного здоров’я повинні розуміти та враховувати точку зору своїх клієнтів. Мета полягає в тому, щоб працювати разом із ними, виявляючи фактори, які формують їхній досвід, світогляд, сильні сторони та системи підтримки.

Під час первинних консультацій і оцінки важливо бути чутливими до потреб клієнта. Ігнорування центральної ролі домашніх тварин у житті людей може призвести до втрати важливого аспекту їхнього досвіду. Як показують дослідження Ренати Рома та Лалех Дадгардуст, включення запитань про домашніх тварин може покращити емоційний зв’язок із клієнтом і сприяти ефективнішій терапії. 

Існує кілька способів, за допомогою яких запитання про домашніх тварин можуть вплинути на терапевтичний процес. А саме:

Допомога клієнтам відчувати себе комфортніше. Ставлячи запитання про домашніх тварин, фахівці можуть створити атмосферу довіри та комфорту, що зміцнює терапевтичний альянс. Наприклад, багато пар сприймають своїх улюбленців як дітей. Серед молодих людей дедалі частіше спостерігається тенденція надавати перевагу домашнім тваринам замість народження дітей. Для таких клієнтів ігнорування цього аспекту їхнього життя може негативно вплинути на терапевтичні відносини.

Формування довіри та глибшого контакту. Обговорення взаємовідносин клієнта зі своєю твариною може допомогти йому почуватися більш розкутим, особливо під час розмов на складні теми. Дослідження Ренати Рома показують, що майже 90% жінок, які пережили домашнє насильство, повідомляли про випадки жорстокого поводження з їхніми тваринами. Діти, які зазнали насильства, також часто розповідають історії про жорстоке поводження з їхніми улюбленцями, перш ніж говорити про власний травматичний досвід. Це свідчить про те, наскільки важливою може бути тема домашніх тварин для виявлення прихованих аспектів життя клієнтів і м’якого переходу до обговорення важких тем.

Розуміння сильних сторін клієнта. Для багатьох людей домашні тварини є важливим джерелом підтримки в періоди стресу. Вони допомагають долати тривожність, самотність і депресію. Спілкування з улюбленцем може мотивувати до фізичної активності, покращувати соціальні зв’язки та навіть зменшувати самопошкоджувальну поведінку. Усвідомлюючи цей ресурс, фахівці можуть краще розуміти, які механізми подолання труднощів уже є у клієнта та як їх можна розвивати в межах терапії.

Виявлення джерел стресу та тривожності. Хоча домашні тварини приносять радість, їхня присутність також може бути пов’язана з тривожністю та стресом. Сильна емоційна прив’язаність до улюбленця може призвести до почуття провини або неспокою, якщо власник має труднощі з доглядом за ним. Фінансові труднощі, хвороби тварини або її втрата можуть серйозно підірвати емоційний стан людини.

Окрім цього, тварини з проблемами поведінки можуть створювати соціальні бар’єри, заважаючи власникові повноцінно взаємодіяти з оточенням. Якщо людина відчуває значний стрес, пов’язаний із домашнім улюбленцем, але не може відкрито говорити про це, фахівець ризикує не помітити важливий аспект її життя. Тому включення запитань про домашніх тварин у терапію допомагає краще зрозуміти, які фактори посилюють тривожність клієнта і як із ними можна працювати.

Домашні тварини – це не просто незначна деталь, а ключовий елемент життя багатьох людей. Структура сімей змінилася, і включення домашніх тварин у терапевтичну практику допомагає створити атмосферу прийняття, довіри та відкритості.

Як зазначають Рената Рома та Лалех Дадгардуст, дослідження зв’язку клієнта зі своїм улюбленцем:

• зміцнює терапевтичний альянс,
• допомагає зрозуміти емоційний стан і сильні сторони клієнта,
• надає інформацію про ключові фактори стресу.

Прості запитання, такі як «Чи є у вас домашній улюбленець?» або «Яку роль відіграє ваш улюбленець у вашому житті?», можуть суттєво збагатити терапевтичний процес. Вони відкривають нові можливості для взаємодії, роблячи підхід більш клієнтоорієнтованим, інклюзивним і відповідним до сучасних змін у родинних відносинах.