Анджеліна Джолі та Поліна: Психологічний кейс, що змінює процес реабілітації

Мене дуже надихнув символічний жест команди UNITED24. Якщо ви не в курсі, ця волонтерська ініціатива надала величезну підтримку дівчинці Поліні з міста Ізюм, яка через російські обстріли отримала важкі поранення у лютому 2025 року.
На цей момент вона тимчасово прикута до ліжка, проходить складний і болісний етап лікування та відновлення в «Охматдиті». Під час розмови з психологом вона зізналася, що має дві великі мрії: знову ходити та поспілкуватися з Анджеліною Джолі.

Здавалося б, мрія як мрія. У більшості дітей є кумир, з яким вони хотіли б зустрітися. Багато дорослих могли б сприйняти це як прості фантазії. Але команда UNITED24 сприйняла її мрію як напрям для дії та реалізувала цю зустріч.
Голлівудська акторка, почувши історію Поліни, особисто зателефонувала їй по відеозв’язку і надіслала листівку зі словами підтримки.

Коли я побачив цю новину, в мене навіть тіло здригнулося. Уявляєте, як це було для неї? Дівчинка не одразу повірила, що це відбувається насправді. Усе виглядало настільки неймовірно. Це не був звичайний дзвінок — це був акт символічних обіймів, визнання й натхнення. Це був момент, коли світ дав їй увагу та відчуття важливості.

Джолі не просто “привітала” дитину. Вона дала Поліні нову якість переживання себе. Дівчинка побачила: мій біль не ігнорують, мої бажання почуті, я важлива навіть на тлі світового хаосу. У цей момент формується ключове відчуття: «Я не зламана», «зі мною все добре», «я існую не лише як пацієнтка, а як особистість».

Ми часто недооцінюємо силу таких символічних жестів. Але у випадках тяжкої травми саме вони можуть стати тим містком, що виводить людину зі стану безсилля до внутрішньої мобілізації. Особливо, якщо ця людина — дитина, яка щойно втратила звичне тіло, звичний світ та звичну безпеку.

Символи — це мова несвідомого. Вони працюють без слів. І саме тому настільки ефективні у психотерапії. Ці дії відновлюють віру в себе і навіть можуть посилити мотивацію до фізичної реабілітації, пришвидшити психічне відновлення та підтримати психосоматичний ресурс.

Дофамінове підсилення через реалізацію мрії

Після травми психіка переходить у режим виживання. У цьому стані блокується доступ до радості, натхнення, планів на майбутнє. Людина живе в «тут і зараз», де є лише біль і невизначеність. Коли мрія раптом стає реальністю, це не просто приємна емоція. У мозку активізуються дофамінові центри, що відповідають за мотивацію, надію, рух уперед. Це може стати початком нового циклу психоемоційного відновлення.

Переформатування внутрішньої ідентичності

До моменту дзвінка Поліна була в позиції «дитина-жертва війни», «пацієнтка», «людина з обмеженими можливостями». Після — вона «особлива дівчинка, якій телефонує зірка світового масштабу». Це розширює внутрішній сценарій від «зі мною сталося щось страшне» — до «я — важлива».
Ідентичність, що формується у підлітковому віці, особливо вразлива до травми. Але саме в цей момент можна допомогти дитині вписати нову історію про себе. Замість постійного відтворення трагедії сформувати у свідомості нову внутрішню оповідь: «Я людина, яка варта уваги, любові, підтримки».

Соціальне відлуння як колективна терапія

Цей кейс зібрав тисячі емоційних реакцій у мережі. Люди плакали, поширювали, підтримували. Це створює нову соціальну тканину навколо історії Поліни. Вона більше не одна у своєму болі. Вона — частина великої історії, яку переживає країна. І саме це створює новий соціальний контекст — з теплом, підтримкою, єдністю. Крім того, це є прикладом для інших дітей у схожих ситуаціях — їхні мрії теж можуть бути почуті.

Здавалося б, проста дія, але вона відображає елементи багатьох психологічних технік. Наприклад:

Нарративна терапія — цей підхід працює через зміну особистої історії. Ми не можемо змінити минуле, але можемо переписати значення подій. У випадку Поліни, її історія більше не лише про втрату. Вона — про дівчинку, яка мріяла і була почута. Це нова глава. Нова історія. Через зміну внутрішнього наративу людина починає по-іншому інтерпретувати свою роль у житті. Це про відновлення суб’єктності.

Позитивна психотерапія — цей напрямок фокусується не на дефіцитах, а на ресурсах. Тут ми бачимо прояв внутрішньої сили: вміння мріяти, формулювати бажане, відкриватися навіть у стані болю. Психологи можуть підсилювати це, працюючи не тільки з травмою, а й з умінням бажати. А бажати — означає жити. Бажання є формою життєвого імпульсу.

Екзистенційний підхід — пошук сенсу. У війні, у стражданні, у болі. Коли така подія стає поштовхом до нового сенсу, нової глибини — це вже терапія. Джолі у цьому випадку — символ надії та добра, втілення людяності, що дає сенс навіть в умовах руйнації. Навіть у пеклі може бути промінь світла. Іноді цього достатньо, щоб вижити та знову захотіти жити.

Психодрама — у психодрамі є техніка зустрічі з «ідеальним іншим». З кимось, хто підтримує, захищає, вірить. Іноді це внутрішня фігура. Іноді — реальна людина. У цьому випадку — зірка. Але суть одна: зустріч, що змінює образ себе. У момент цієї взаємодії у психіці відбувається символічне перезавантаження — людина бачить себе очима того, хто її підтримує.

Психологи мають потужний інструментарій роботи з мріями, символами та уявними фігурами. Те, що відбулося з Поліною, можна повторити в іншому масштабі:

• виявити у клієнта символічну фігуру (кумира, вчителя, персонажа);

• створити візуальний контакт (листівка, малюнок, відео);

• влаштувати уявний діалог (письмово або голосом);

• зробити інсценізацію в групі або в уяві.

Крім того, психологи можуть працювати з зовнішніми фігурами підтримки — волонтерами, знайомими блогерами, митцями, які готові підтримати клієнта коротким зверненням. Це додає терапії глибини, реалістичності й сили. І головне — показує клієнту, що він не сам. У сучасному світі, де багато зустрічей можна організувати навіть онлайн, це відкриває безліч можливостей.

• серед знайомих публічних осіб, які готові зробити відеозвернення;

• через соцмережі — багато зірок реагують на звернення, якщо справа важлива;

• у мистецтві — образ улюбленого персонажа може бути не менш потужним;

• через групову терапію;

• у психодраматичних іграх, де дитина або дорослий може створити свого «захисника» і взаємодіяти з ним у безпечному просторі;

• також можна створити терапевтичну міні-сцену, де клієнт пише листа собі від імені символічного героя — і читає його вголос.

• Це прості інструменти, проте вони мають глибокий вплив.

Реалізація мрії — це чудово! Однак емоційне піднесення — це лише перший етап. За ним завжди приходить спад, і якщо не підготувати до цього людину, особливо дитину в травмі, вона може впасти у ще глибше розчарування.

Коли емоційна хвиля минає, настає момент зіткнення з реальністю. Біль, обмеження, повільне відновлення — усе це повертається. І в порівнянні з магією мрії буденність може здатися ще жорсткішою. У психології це називається постейфоричний спад — коли після пікового досвіду настає фрустрація або навіть депресивний настрій.

Що важливо зробити психологу?

• нормалізувати спад емоцій — пояснити, що це природно;

• інтегрувати досвід у особисту історію — допомогти не «жити спогадом», а вбудувати його в ширший контекст;

• зосередитись на стійких джерелах опори — внутрішніх і зовнішніх;

• створити «післямрійний план» — активізувати бажання та цілі;

• профілактувати ідеалізацію фігури — допомогти побачити свою силу, незалежно від символу.

Потрібно зробити з дива не пік, після якого падіння, а початок нового етапу життя. Там, де емоційний спалах стає не самоціллю, а пусковим механізмом трансформації. І для цього дитині потрібен не тільки герой на екрані, а й надійний супровід поруч. Важлива підтримуюча фігура, на яку можна спертися.

Для мене ця історія — це не просто про мрію, що здійснилася. Це приклад того, як правильно зчитане бажання дитини може стати точкою психічного зцілення. Це нагадування психологам, терапевтам, коучам: не недооцінюйте силу простого людського жесту. Іноді одна зустріч змінює не тільки день — вона змінює вектор руху життя.

Можливо, ми не можемо зупинити війну. Але ми можемо робити ці точкові дива — дива психологічної реконструкції. Ми можемо розмовляти з мріями клієнтів, можемо говорити їхніми символами, можемо бути провідниками до їхніх внутрішніх світів. І саме так будується нове — з любові, підтримки, віри.

Фото: United24