Методи роботи з дитячими страхами

Дитячі страхи – складний, але природний етап психоемоційного розвитку. Вони відображають не лише вікові особливості, а й рівень адаптації дитини до навколишнього світу. Темрява, самотність, казкові персонажі чи соціальні ситуації можуть викликати тривогу, і тут важливо не лише виявити страх, а й зрозуміти його коріння. Як ефективно працювати з дитячими страхами? Сучасні психологічні методи, зокрема арт-терапія, проективні техніки та ігрові підходи, дозволяють дітям безпечно прожити і трансформувати свої переживання. У цій статті розглядаємо дієві інструменти для психологів, що допоможуть дітям навчитися взаємодіяти зі своїми страхами і знайти внутрішні ресурси для їх подолання.

Дитячі страхи – невід’ємна частина психологічного розвитку дитини. Для кожного віку характерні певні страхи:

до 1 року – страх незнайомих людей;

1-2 роки- тривожність під час тривалої відсутності матері, шумної атмосфери в сім’ї, страх лікарів, болю, страх самотності, страх глибини, іноді страх висоти;

2-3 роки- страх покарання зі сторони батьків, страх потягів, автотранспорту, страх тварин, болю;

3-4 роки – самотності, темряви, замкнутого простору, побоювання казкових персонажів, болю, крові, висоти, несподіваних звуків;

4-6 років – страх смерті, страх смерті батьків, страх тварин, побоювання казкових персонажів, страх глибини, побоювання страшних снів, вогню, пожежі, страх нападу, війни, страх захворіти, покарання перед засипанням;

Молодший шкільний вік – страх запізнитися до школи, страх осуду, страх зробити щось не так, страх нещастя.

Робота з дітьми має свої особливості. Якщо з дорослими ми можемо проговорити практично все, то з дітьми ми комунікуємо більше невербально, часто на символічному рівні. Діти проявляють себе через творчість або гру. У такий спосіб вони самостійно знаходять внутрішній ресурс, щоби впоратися з проблемою, яка їх турбує. Саме тому в корекційній роботі з дітьми, зокрема в роботі з дитячими страхами, гарно себе зарекомендувала арт-терапія.

Важливим елементом роботи з дітьми є отримання згоди від батьків. З дітьми до 14-ти років батьки повинні бути присутні на занятті.

Не всі діти розповідають про свої страхи. Іноді потрібно провести діагностику, чого боїться дитина.

Діагностикою є спостереження та спілкування. Також діагностувати страх можна з допомогою методики «Казка» Луїзи Дюсс- тест складається з 10-ти казок, в кінці кожної з яких є питання, на які дитина повинна відповісти.

Техніка «Каракулі Віннікота» підходить дітям від 4-х років

1. Для початку запропонуйте дитині вибрати олівець того кольору, який асоціюється зі страхом. Дитина бере олівець у недомінантну руку (правша – у ліву, шульга – у праву), заплющує очі і починає малювати каракулі. Важливо не обмежувати дитину в часі - нехай малює стільки, скільки потрібно, доки сама не захоче зупинитися.

2. Разом із дитиною уважно розгляньте малюнок. Запитайте, як відчувала себе дитина, коли малювала, і як почувається зараз. Чи страшні ці каракулі?

3. Тепер нехай дитина обере колір, який пов'язаний з антистрахом.

4. Ще раз розгляньте малюнок, можливо, покрутіть його. Запропонуйте дитині знайти хоча б три образи в каракулях і виділіть їх "антистраховим" олівцем.

5. Запитайте у дитини, що це за образи, які якості вони мають, як почуваються в цих каракулях.

Техніка «Пляма страху» - можна використовувати з дітьми від 4-х років

1. Даємо дитині завдання той страх, який у неї є, намалювати у вигляді плями акварельними фарбами на оргсклі розміром 15*15 см (можна замінити порожньою коробкою від CDдиску чи прозорою папкою-файлом). Після того, як малюнок зроблений обговорити: Який твій страх? Чи може він тебе лякати? Чи подобається він тобі? Що ти відчуваєш, дивлячись на малюнок? Як можна назвати цей страх?

2. Далі до малюнку прикладаємо папір – частина фарби перебивається на папір. Пляма, яка залишилася на склі стає менш вираженою. Чи страшний цей малюнок?

3. Пропонуємо прикласти ще один листок паперу до плями. Тепер страху стало ще менше.

4. За бажанням можна домалювати до малюнку елементи, що зробить страх ще менш лякаючим і навіть приємним.

5. Обговоріть: Що змінилося на малюнку? Як змінився твій настрій під час малювання? Як змінилася пляма, яка форма (образ) вийшла? Що ти хочеш зробити саме зараз зі своїм малюнком?

Техніка «Злякай свій страх» - підходить дітям з 6-ти років

1. Дайте дитині завдання серед запропонованих картинок (МАК) чи іграшок знайти свій страх (можна запропонувати дитині картки з казковими персонажами чи «страшними» героями, іграшки, фігурки)

2. Нехай дитина розкаже про свої страхи, звідки вони з'явилися (що ти відчував тоді і зараз, поділися почуттями). Для допомоги дитині можна задати наступні запитання: що зображено на картинці? Де на ній живе страх? Що це за страх? Що хорошого несе в собі страх? Яку історію розповідає тобі твій страх? Яку історію розповідає страх твоїм батькам? Чи є в батьків схожі страхи? Як можна потоваришувати зі своїм страхом?

3. Дитина кладе обрану картку або іграшку на лист А-4 на центру.

4. Дайте завдання навколо картинки зліпити з пластиліну образи, які лякають страх.

5. Після створення образу приберіть картинку (МАК) та на її місці нехай дитина намалює веселий малюнок.

6. Далі на веселому малюнку можна зробити власноруч рамку (терапевтична дія в роботі з дитячим енурезом).

7. Запитання до обговорення: Розкажи про свій страх? Як ти його лякав? Що хочеться намалювати наступного разу? Кому треба подарувати такий веселий малюнок?

З наймолодшими дітьми від 2-ох років підключаючи маму (чи батька) дитини, можна використовувати техніки створення «Хендгама» чи «Ляльки-намистинки».

Створення «Ляльки-намистинки» - підходить для дітей навіть від 2-ох років, але при цьому активно залучаємо маму (або батька) для допомоги дитині. Йде мова про дітей які вже можуть розмовляти.

Для створення «Ляльки-намистинки» потрібні намистини, синельний дріт різних кольорів. Дитина обирає колір дротика, намистинки. Мама скручує дротики і надягає на дротик намистинку, щоб перетворити їх на ляльку. За бажанням на намистинці з допомогою перманентних маркерів можна намалювати обличчя ляльці.

Запитання, які задаємо дитині для обговорення: як звуть твою ляльку? Скільки їй років? З ким вона живе? Як вона проводить час? Чим любить займатися? Чим не любить займатися? Кого вона боїться? Що потрібно робити, щоб не боятися? Про що мріє? Що зараз відчуває? Який настрій?

Техніка виготовлення «Хендгама» підходить для дітей від 2-ох років (може робити дорослий, дитина може перемішувати, вибирати колір).

Для створення Хенгама використовуються клей ПВА білого кольору із актуальним терміном придатності (це важливо, оскільки вплине на якість вашої маси) – 200 мл, 1/2 склянки води кімнатної температури, харчові барвники чи гуаш, акрилові фарби для фарбування, аромомасла (лимон, апельсин, м'ята) – 1-2 краплі, бура у гліцерині (тетра борат натрію або боракс 4%) – 1.5 чайної ложки (вливати поступово). Вимішати, щоб не прилипав до рук і тягнувся. Зберігати у закритій тарі.

1. Запропонуйте дитині виліпити страх із хендгаму, який вона (сама чи з допомогою дорослих) приготувала.

2. Запропонуйте поговорити, покричати так, як це робить страх.

3. На деякий час залиште поза увагою дитини зроблений образ страху.

4. Промалюйте разом образи, які допоможуть перетворити страх на добрий, веселий, "нестрашний".

5. Поверніться до образу страху (через 15 – 20 хв.), що утворився після розтікання пластичної маси. Аналізуючи свій страх, дитина висуває свої версії, як образ трансформувався страх і що це означає йому цей образ.

6. Запропонуйте (залежно від віку дитини) намалювати свої почуття, емоції після роботи зі страхом, використовуючи різноманітні творчі матеріали – гуаш та акварельні фарби, суху та олійну пастели, кольорові олівці та інші матеріали. Обговоріть.

В роботі з дитячими страхами можна також використати метафоричні асоціативні картки. Зокрема арт-терапевт Вікторія Назаревич розробила набір тематичних карток для корекції дитячих страхів «Помогайко». У наборі 8 карток. Є різні варіанти як з ї допомогою допомогти дитині.

Один з варіантів – почергово показувати дитині картинки і запропонувати розповісти як персонаж перестав боятися того що він побачив або почув. На картинці під номером 1 запитуємо чому персонаж такий? Хто зробив його таким? Чи можна йому допомогти? Якщо дитина каже, що не можемо допомогти, то дитині не вистарчає ресурсів, щоб працювати зі страхом. Тому для початку потрібно виконати техніки, які дозволяють дитині наповнитись ресурсом.

Також на основі карток можна створювати зцілюючу казку «Як Помогайко покине коробку страху».

Картки «Помогайко» є у вільному доступі, їх можна роздрукувати у форматі 10 на 15 см і заламінувати. На ламінованих картках можна пропонувати дітям домальовувати елементи – домальоване легко можна буде старти.

Почніть розповідати історію: «Жив був страх, усі його боялися, і ніхто не хотів з ним дружити. Страху одному стало сумно і вирішив він піти пошукати собі друзів, але нікого не знайшов, бо всі ховалися від нього. Набридло страху всіх лякати, і вирішив він стати веселим та смішним» Запитайте дитину що зробити Страху, щоб дітям стало весело?… Дитина пропонує свої варіанти, як зробити страх смішним. Продовжіть історію, яка має завершитись добре.

Пісок дозволяє легко трансформувати намальоване, розслабляє за рахунок тактильних відчуттів. Запропонуйте дитині намалювати страх з допомогою піску та трансформувати його. Обговоріть малюнок, почуття дитини в процесі малювання, трансформацію яка відбулася.

Використовуючи будь-яку з технік важливо пам’ятати, що наше завдання не позбутися страху, а трансформувати його, навчити дитину із ним взаємодіяти.

Буває так, що діти не можуть звільнитися від страху швидко, але не зважаючи на це вони починають спокійніше сприймати свої емоції. Гарним результатом є, коли діти перестають сприймати свій страх, як щось загрозливе, розуміють, що неприємні емоції підконтрольні. Буває і так, що відчуття страху минає на короткий час, а потім знову повертається.  Всі ці варіанти – нормальна реакція дитини, яка залежить від глибини пережитого досвіду та інтенсивності травмуючих факторів. Ви можете спробувати провести корекційне заняття повторно, вибравши інший спосіб знешкодження страху, змінити правила. 

Коли джерелом стресу та напруги для дитини є її власна сім’я, потрібно додатково проводити бесіди з батьками.

Корекційну роботу зі страхами дитини було б чудово доповнити роботою з самооцінкою, техніками на зняття емоційної та м'язової напруги, рольовими іграми, в яких дитина повинна отримувати ролі сильних особистостей, ролі героїв, які долають труднощі.