Кіберпсихологія: як цифра змінює нас і нашу психіку

Це перша стаття з нашого нового циклу про найсвіжіші напрями в сучасній психології. Ми знайомитимемо вас із новими підходами, іменами, темами, які поки ще рідко зустрічаються в підручниках, але вже активно обговорюються серед фахівців.

Поговоримо про те, що змінюється у професії: від цифрових технологій і психіки до ролі штучного інтелекту, нових форматів терапії та досліджень у нейронауці.
Починаємо з кіберпсихології - напряму, який особливо актуальний у світі постійної онлайн-присутності.

Ми прокидаємось із телефоном у руці, засинаємо з ним же. На роботу йдемо через Zoom, на перерву - в Instagram. І поки ми лайкаємо, шлемо гіфки й «залипаємо» в TikTok, цифрова реальність тихо, але впевнено переписує налаштування нашої психіки. Те, що раніше вважалося «альтернативним простором», тепер цілком собі реальність.

Ось цим - як цифра нас змінює - і займається кіберпсихологія. Молода, зухвала, неймовірно актуальна галузь науки, яка прийшла серйозно й надовго.

Кіберпсихологія - це напрям, який вивчає вплив інтернету, цифрових технологій і віртуальної реальності на людину: на її емоції, поведінку, психічне здоров’я і навіть на те, як вона будує стосунки.

Усе почалося наприкінці 90-х, коли інтернет перестав бути розвагою для обраних і став звичайною частиною життя. Вчені усвідомили: віртуальна реальність - це не про далеке майбутнє, а про сніданок, обід і вечерю сьогодення.

Першими кіберпсихологію почали розвивати університети США і Канади. Потім до дослідження долучилися Велика Британія, Німеччина, Франція, країни Скандинавії, Австралія та Південна Корея. Сьогодні саме США, Велика Британія та Південна Корея вважаються лідерами: кіберпсихологію там інтегрують у національні програми охорони здоров’я та освіти. Тобто лікують уже не лише тіло, а й Wi-Fi-залежну душу.

Без імен - нікуди. І ось ті, хто стоїть біля витоків кіберпсихології та рухає її вперед:

• Мері Ейкен (Ірландія) - авторка книги The Cyber Effect: A Pioneering Cyberpsychologist Explains How Human Behavior Changes Online («Кіберефект: як людська поведінка змінюється онлайн»). Вона системно досліджує, як інтернет впливає на особистість, емоції та мотивацію. Якщо хочете зрозуміти, чому діти втрачають інтерес до реальності, а дорослі - до спілкування без фільтрів, — вам до неї.

• Джон Сулер (США) - професор психології, який запропонував ключову концепцію online disinhibition effect (ефект онлайн-розгальмування). Саме він пояснив, чому в інтернеті ми пишемо те, чого ніколи не скажемо в реальному житті, і як це пов’язано з агресією, тролінгом та інтернет-залежністю.

• Марк Ґріффітс (Велика Британія) - професор поведінкової залежності, досліджує інтернет- і ігрову адикцію. Його праці про механізми залежності від відеоігор і азартних онлайн-ігор допомагають розробляти методи профілактики та терапії. Якщо хтось у вашій родині каже: «ще один раунд - і спати», - Ґріффітс уже вас дослідив.

Поки одні ще тільки дивуються слову «кіберпсихологія», в інших країнах вже готують дипломованих фахівців. Університет Східного Лондона пропонує магістерську програму з кіберпсихології, де вивчають, як цифрові технології впливають на поведінку, мислення та розвиток людини.
У Дублінському технологічному інституті (Ірландія) майбутніх кіберпсихологів навчають розуміти взаємодію між особистістю та цифровим середовищем.

В Україні таких програм поки що немає. Але зростаюче цифрове навантаження, особливо на дітей і підлітків, підказує: нам би теж варто підключитися до цієї гри — бажано до того, як усі остаточно «залипнуть».

Запити у сучасних клієнтів цілком у дусі часу:

• Інтернет-залежність і смартфон-адикція. Люди скаржаться, що не можуть відірватися від екрана, втрачають продуктивність і стосунки, а день минає у стані «ще трохи поскролю».

• Соціальна тривожність в онлайн-комунікації. Страх бути засудженим у чаті, уникання відеодзвінків, невпевненість у соціальних мережах — усе це віддаляє людей навіть у моменти постійного цифрового «зв’язку».

• Криза самооцінки та ідентичності. Постійне порівняння себе з «глянцевими» образами з Instagram, TikTok і Pinterest викликає відчуття невідповідності, невдачі й внутрішньої порожнечі.

• Zoom Fatigue (втома від відеозв’язку). Симптоми: дратівливість, виснаженість, неуважність і проблеми зі сном. Причина: десятки онлайн-зустрічей, на яких ти маєш виглядати живим, навіть якщо кава закінчилась дві години тому.

• Кібербулінг. Віртуальне цькування призводить до тривожності, депресії, зниження самооцінки та відчуття, що навіть онлайн немає безпечного місця.

• Порушення сну й емоційне виснаження. Коли мозок уже в офлайні, а сповіщення — ні.

Кіберпсихологи — люди гнучкі. Вони використовують класичні методи психотерапії, адаптуючи їх до цифрової епохи. Особливо добре себе зарекомендувала когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — з урахуванням нюансів онлайн-взаємодій.

На практиці це виглядає так:

• Цифровий детокс і усвідомленість. Клієнтів навчають помічати свої цифрові звички, усвідомлювати тригери (наприклад, автоматичне відкриття Instagram при стресі) й вибудовувати баланс між реальним і віртуальним.

• Групова психотерапія та онлайн-групи підтримки допомагають справлятися з інтернет-залежністю, цифровим вигоранням і соціальною тривожністю. Тут можна не лише обговорити, як важко жити без лайків, а й навчитися встановлювати межі.

• VR-терапія — лікування через віртуальну реальність. Особливо ефективна при тривожних розладах, фобіях і ПТСР: клієнт у безпечному середовищі переживає лячні ситуації й вчиться з ними впоратися.

• Психоосвіта й тренінги цифрової гігієни. Людям пояснюють, як захищати дані, запобігати кібербулінгу і чому не варто клікати на дивні посилання від «потенційних інвесторів».

• Нейробіологічні підходи — біофідбек, нейрофідбек, mindfulness-медитації. Ці методи допомагають покращити увагу, регулювати емоції й підвищити стресостійкість.

• Телепсихологія (онлайн-консультування) дає доступ до допомоги без потреби виходити з дому. Це зручно, особливо якщо проблема — якраз у тому, щоб вийти з дому.

Наука не відстає від технологій і швидко реагує на виклики цифрового світу:

Емоційна регуляція та комунікація в мережі. Джин Твенге (США), авторка iGen: Why Today’s Super-Connected Kids Are Growing Up Less Rebellious, More Tolerant, Less Happy… досліджує, як цифровізація впливає на ментальне здоров’я молоді. Шеррі Теркл (MIT, США), авторка Alone Together, вивчає, як інтернет змінює наші стосунки і відчуття близькості.

Психологія відеозв’язку й онлайн-комунікацій. Джеремі Бейленсон і Джефф Генкок (Стенфордський університет) аналізують наслідки Zoom Fatigue і вплив відеочатів на психіку та когнітивні процеси.

Залежності від онлайн-ігор і цифрових розваг. Марк Ґріффітс (Ноттінгемський університет Трента, Велика Британія) — провідний фахівець з ігроманії. Кімберлі Янг (США) заснувала перший Центр інтернет-залежності й розробила програму терапії.

Когнітивні наслідки цифровізації. Ніколас Карр, автор The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains, пояснює, як цифрове середовище впливає на увагу й мислення. Кліффорд Насс (Стенфорд) досліджував мультизадачність і інформаційне перевантаження.

Розвиток дітей і підлітків у цифровому світі. Ларрі Розен, автор Rewired: Understanding the iGeneration and the Way They Learn, досліджує вплив ґаджетів на дитячу психіку. Соня Лівінгстон (Лондонська школа економіки) координує проєкт EU Kids Online, присвячений безпеці дітей в інтернеті.

Штучний інтелект і психологічне здоров’я. Шеррі Теркл досліджує, як роботи й ШІ впливають на стосунки та сприйняття себе. Розалінд Пікард (MIT, США) розвиває напрям аффективних обчислень, досліджуючи можливості ШІ в розпізнаванні та регуляції людських емоцій.