Memento mori: щоб почати жити по-справжньому

Парадоксально, але саме усвідомлення кінцевості та обмеженості допомагає нам жити яскраво й наповнено. 

Наприклад, у перший рік після початку повномасштабної війни в нас були рекордні набори в групи — тому що люди перестали відкладати життя «на потім», чітко відчуваючи: завтра може й не настати. Багато з них уже успішно практикують.

Особливо гостро я почала відчувати обмеженість після сорока. І це виявилося чудово!
Мій день обмежений шістнадцятьма годинами. Чим їх наповнити? Переглядом рілсів чи гарною книгою? Внутрішнім монологом про недосконалість світу чи переживанням його краси? Сумнівами чи діями? Тим, що скажуть інші, чи тим, чого я справді хочу?
«Цікаво, що з цього вийде?» — замість «А чи зможу я?»

Я бачу, як багато людей приходять до нас у Європейську Школу Психології з мрією — змінити своє життя, займатися улюбленою справою.

Часто цій мрії вже багато років. Інколи — десятки. І я бачу, як часто ця мрія так і залишається мрією. І як переношена дитина — тихо вмирає всередині. 

Найкраща відповідь на запитання «Як мені наважитися на зміни?» — memento mori.

Усвідомлення кінцевості дає свободу жити так, як я хочу, і отримувати те, чого я хочу — прямо тут і зараз.