Чому руйнуються стосунки Маска і Трампа

Розрив між Ілоном Маском і Дональдом Трампом — це не просто сварка. Це зіткнення титанів. Два амбітних хижаки, звиклих диктувати правила, тепер не можуть ужитися в одному просторі. І якщо вам близька еволюційна метафора, то це - сутичка двох альфа-самців. І вона неминуче веде до краху такого союзу.

Фото, яке стало вірусним усього кілька тижнів тому, досі не йде з пам’яті: в Овальному кабінеті за сидячим президентом США стоїть Ілон Маск. Він височіє над Трампом — мовчазний, зосереджений, виразніший за будь-які слова. Президенту доводиться обертатися, щоб зустрітися із ним поглядом. Невербальний посил був очевидним: Маск із маленьким сином на руках виглядав по-домашньому неформально, але водночас втілював силу, контроль і потенціал. У цій сцені було все: влада, напруга і щось набагато особистіше.

Їхні его були не менш вражаючими, ніж люксові кабріолети, в яких вони із задоволенням позували перед камерами. Маск увійшов до команди Трампа у статусі спеціального радника, очоливши Департамент з підвищення ефективності держуправління. Його завданням було скоротити надлишки і розчистити бюрократичні завали. На якийсь час він наче погодився зайняти місце пасажира на задньому сидінні. Погодьтеся, не буденна роль для людини, яка звикла тримати кермо у своїх руках.

Але навіть на ідеально вимощеному шосе влади часом трапляються втрати. Скільки репутацій, наче безмовні трупи, залишилось лежати на узбіччі! І варто було машині влади наскочити на першу серйозну вибоїну — почалися справжні проблеми. Одна із таких виявилась фатальною. Конфлікт, до якого все невідворотно йшло, спалахнув раніше, ніж багато хто встиг це усвідомити.

Причини розриву обговорюють і досі. Одні називають головним каталізатором різке падіння продажів Tesla: за один квартал прибуток компанії скоротився на 71%, і удар по репутації Маска став неминучим. Після публічного розколу з Трампом акції Tesla різко пішли вниз: інвестори запанікували. Ситуацію погіршили напади на автосалони компанії — "антиреклама", від якої не відмитися. Утриматись на плаву в таких умовах було складно навіть для тих, хто звик плисти проти течії. 

Деякі аналітики вказують на економічні й політичні причини розриву: скасування податкових пільг для власників електромобілів, запропоноване Трампом, або насторожена реакція Вашингтона на можливу участь SpaceX у розробці системи протиракетної оборони "Золотий купол". Усе це могло серйозно ускладнити стосунки.

Однак, за версією колишнього головного стратега Білого дому Стіва Беннона, справжня причина конфлікту полягала в іншому. За його словами, Трамп відмовився поділитися з Маском секретними планами Пентагону на випадок можливого військового зіткнення з Китаєм. "Бути найкращим другом президента — цього недостатньо", — зауважив Беннон. "Це можна було відчути. Все змінилося". Саме в цей момент, стверджує він, і почався фінальний розлом. 

І тепер ми бачимо, як Трамп і Маск поодинці залишають місце катастрофи, спотикаючись о власні его. В один день Трамп усміхається перед камерами, презентуючи "великий, гарний законопроєкт" — об’ємну бюджетну ініціативу, в якій зібрано сотні спірних пунктів. А наступного дня вже називає Маска "божевільним" і натякає на перегляд усіх держзамовлень, пов’язаних із його корпораціями.

Маск не залишився в боргу. "Вибачте, але я більше не можу це терпіти. Цей гігантський, обурливий, жирний законопроєкт про витрати — огидна гидота", — написав він у X. "Ганьба тим, хто за нього проголосував. Ви знаєте, що вчинили неправильно".

Назвавши законопроєкт огидним, Маск апелює до однієї з найбазовіших емоцій. Відраза - це дуже давній інстинкт виживання. Ми прагнемо уникати всього, що сприймається як фізична або моральна загроза. У політиці такі слова це більше ніж оцінка - це соціальний сигнал, попередження спільноті. Перекладаючи на політичну мову - "у таборі щось гниле".

Маск інтуїтивно вловлює суспільні настрої, можливо, навіть тонше, ніж Трамп (що вже багато про що говорить). З купівлею X (колишнього Twitter) він отримав не просто платформу, а потужний важіль впливу. Тепер він може не лише відстежувати публічний дискурс, але й спрямовувати його, вплітаючи потрібні сенси в саму тканину розмов.

З психологічної точки зору його випад - це не просто протест, а ретельно вибудувана дія, спрямована одночасно на піднесення себе і приниження Трампа як ініціатора “мерзенного” законопроєкту. Маск виводить себе за “дужки” системи, позиціонуючи як незалежного мислителя, готового йти проти правил. Вільний, сміливий, непередбачуваний - він підтверджує той образ, який роками формував. І це не просто поза - це утвердження ідентичності. І він робить усе, щоб ці грані залишалися чіткими й впізнаваними. 

Але це ще й акт помсти. І в ньому чітко чутно відлуння іншої історії: історії Домініка Каммінґса, гіка-інсайдера й архітектора Brexit, якого у 2020 році звільнили з посади радника прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Каммінґса звинуватили в витоку інформації про світські заходи на Даунінґ-стріт, влаштовані в розпал ковідних обмежень. Але він не пішов у тінь. Він почав війну.

Після звільнення Каммінґс перейшов у наступ, критикуючи Джонсона за розхлябаність, нездатність зосереджуватись, відсутність дисципліни. Незабаром він поставив під сумнів не лише стиль управління, але й саму компетентність колишнього патрона. Це була не просто критика. Це була ретельно дозована, інтелектуально вибудувана помста - помста самопроголошеного генія. 

А помста, як показує наука, дійсно може бути солодкою. У дослідженні 2004 року нейробіологи за допомогою позитронно-емісійної томографії сканували мозок учасників, які грали в економічну гру, засновану на довірі. Коли довіру порушували, учасники прагнули до відплати і в їхньому мозку активувалися зони, що відповідають за задоволення й винагороду, особливо дорсальне смугасте тіло. 

Інакше кажучи, помста - це не стільки відновлення справедливості, скільки спосіб знову відчути контроль, повернути втрачене відчуття сили. Вона може виглядати як моральний вчинок, але часто за ним стоїть простіше бажання - бажання відновити нарцисичну рівновагу.

А за що мстить Маск? На сцену виходять два гігантських его - і жодне не схильне поступатись. 

З точки зору психології, нарцисична структура особистості надзвичайно вразлива до зневаги - реальної або уявної. Можливо, Маск сприйняв кроки Трампа як спробу принизити його заслуги заради політичного ефекту. Порушення негласного пакту взаємного визнання. Таке приниження може миттєво перетворити захоплення на презирство, а в людей із нарцисичною вразливістю це відбувається особливо стрімко.

Співпадіння чи ні, але саме презирство, згідно з численними психологічними дослідженнями, є найнадійнішим предиктором розпаду навіть найміцніших зв’язків, чи то сімейних пар, чи політичних союзів.

Відраза й презирство - це дві потужні емоції, створені еволюцією як захисні механізми. Відраза відштовхує нас від тілесного забруднення: зіпсованої їжі, хвороб, смерті. Презирство - від морального чи соціального “забруднення”: зради, приниження, некомпетентності. Обидві емоції означають відторгнення, але різної природи: одна тілесна, інша символічна. Можливо, Маск спрямував на Трампа обидва ці імпульси - одночасно й без оглядки. А розриви, особливо на висоті влади й капіталу, ніколи не минають гладко. Але коли в гру вступають відраза, презирство й помста - вони набувають по-справжньому руйнівної сили.

Питання залишається відкритим: як відреагує наймогутніша людина у світі на таке явне відторгнення з боку найбагатшої? І чим, зрештою, завершиться ця драма титанів?

Оригінал статті англійською мовою можна прочитати за посиланням